КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з предмету “Цивільне право України”

План

1. Підстави і участь прокурора в цивільному процесі, його права і обов’язки.

2. Розгляд справи по суті, судові дебати. Винесення і проголошення судового рішення.

3. Постанова суду другої інстанції. Окрема ухвала Касаційної інстанції.

1. Підстави і участь прокурора в цивільному процесі, його права і обов’язки.

Участь прокурора в цивільно-господарському судочинстві – порівняно новий напрям діяльності прокуратури. Повноваження прокурора в судовому процесі визначені Законом України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 р. №1789-ХІІ та Господарським процесуальним кодексом України. Зокрема статтею 2 ГПК передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до нього в інтересах держави. Однак поняття “інтереси держави” є оціночним. Прокурор має визначати їх у кожному конкретному випадку, обгрунтовувати необхідність захисту інтересів держави та зазначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах.

Конституційний Суд України 08.04.99 прийняв рішення за N3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокурату-ри України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України. Згідно з резолютивною частиною цього рішення “прокурори та їх заступники вправі звертатись до господарського суду з позовними заявами виключно в інтересах держави в особі органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, яким законом надано повноваження органів виконавчої влади ”.

Згідно з частиною другою статті 29 ГПК у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до статей 29, 91, 107, 111-14 і 113 ГПК, статей 36-1 і 37 Закону України “Про прокуратуру” формою представництва прокуратурою інтересів держави може бути внесення прокурором апеляційного, касаційного подання, подання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, а також участь у розгляді справи, порушеної за позовами інших осіб.

Відповідно до визначеної законом компетенції прокурор вправі внести апеляційне, касаційне подання лише у справах зі спорів про захист інтересів держави або у справах про банкрутство, де кредитором є держава в особі уповноваженого органу державної влади. У разі внесення прокурором відповідного подання у справах інших категорій це подання підлягає поверненню господарським судом на підставі пункту 1 частини першої статті 97 або пункту 1 частини першої статті 111-13 ГПК.

Законом України від 12 липня 2001 року №2663-ІІІ "Про внесення змін до Закону України "Про прокуратуру" було виключено статті 38 та 41 Закону України "Про прокуратуру". Отже, з дати набрання чинності цим Законом прокуратура не вправі витребувати справи з господарського суду та зупиняти виконання судових рішень.

Слід наголосити, що право прокурора на внесення касаційного подання, якщо він не брав участі у розгляді господарської справи в суді першої та апеляційної інстанцій, але рішення місцевого суду чи постанова апеляційного суду стосується інтересів держави, є таким самим, що і право осіб за ст.107 ГПК України подати касаційну скаргу у справах, до участі в яких вони не були залучені, але суд виніс рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.

Механізм участі прокурора в господарському судочинстві умовно можна поділити на такі блоки: перший – порушення справи в господарському суді за позовом прокурора (ст.2 ГПК); другий – безпосередня участь прокурора в судовому процесі (ст. 29 ГПК ); третій – апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили (ст.91 ГПК); четвертий - касаційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке набрало законної сили, та постанову апеляційного суду (ст. 107 ГПК); п'ятий - касаційне оскарження судових рішень Вищого господарського суду України до Верховного Суду України (ст. 111- 14 ГПК).

2. Розгляд справи по суті, судові дебати. Винесення і проголошення судового рішення.

Про відмову від позову, визнання позову, досягнення мирової угоди або згоди про передачу справи на розгляд третейського суду відповідно позивач, відповідач або сторони заявляють письмово чи усно. В такому ж порядку провадиться повне або часткове визнання обставин (фактів).

У всякому випадку відмова від позову, визнання позову чи обставин (фактів), а також згода про передачу справи на розгляд третейського суду мають бути безумовними.

Прийняття відмови від позову, постановлення рішення в разі визнання позову, затвердження мирової угоди провадиться в порядку, передбаченому статтями 176 цього Кодексу.

Розгляд справи по сутi починається доповiддю головуючого про зміст заявлених вимог та про визнання сторонами певних обставин під час попереднього судового засідання, пiсля чого вiн з'ясовує: чи пiдтримує позивач свої вимоги, чи визнає вiдповiдач вимоги позивача та чи не бажають сторони закiнчити справу мировою угодою або звернутись для вирiшення спору до третейського суду.

При розгляді справи у відсутності відповідача головуючий доповідає про позицію останнього щодо заявлених вимог, викладену в письмових поясненнях. Якщо позивач змінює свої вимоги, головуючий пропонує йому викласти ці зміни у письмовій формі, встановленій для позовної заяви. При частковому визнанні позову відповідачем головуючий з`ясовує, в якій саме частині останній їх визнає.

Після з"ясування всіх обставин справи та перевірки їх доказами головуючий надає сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, можливість дати додаткові пояснення, якщо вони мають чимось доповнити матеріали справи.

В зв"язку з додатковими поясненнями особи, які беруть участь у справі, і суд можуть задати запитання іншим учасникам процесу.

Вислухавши додаткові пояснення і вирішивши заявлені при цьому клопотання