Джерела, які визначають порядок утворення трудових правовідносин

Трудове законодавство останніми роками зазнало значні зміни. Прийняті закони, повністю окремі правові інститути трудового законодавства, що відновили, наприклад Закон «Про колективні договори і угоди»; закони, що визначають правовий статус нових для України організаційно-правових форм юридичних осіб акціонерних товариств і суспільств з обмеженою відповідальністю, які укладають з працівниками трудові договори; закони, вирішальні приватні, але вельми важливі питання про відшкодування моральної шкоди, про осіб мають право на пільги при навчанні без відриву від роботи, і т.д. Існують і інші нові положення, застосування на практиці яких грає важливу роль для захисту, як працівників, так і працедавців.

Таким чином, значне оновлення трудового законодавства спричинило за собою кількісну і якісну зміну джерел трудового права. Нові форми економічних і соціальних відносин зажадали перегляд і зміну багатьох інститутів трудового права як науки, перетворивши Радянське трудове право на Трудове право України.

Тема джерел трудового права на сьогоднішній день вельми актуальна. Відбувається зміна всієї законодавчо-нормативної бази країни, приймаються нові закони, а, отже, змінюються і джерела.

Становлення ринкових відносин примушує переглянути українські норматворчі органи своє відношення до міжнародного трудового права і трудового права капіталістичних країн, як мають більший досвід правового регулювання в даних умовах суспільного устрою. «В даний час зі всією очевидністю росте вплив міжнародного права не тільки на право міжнародного співтовариства, але і на внутрішнє право держав, що входять в дане співтовариство. Особливо велика роль міжнародного права в справі захисту прав людини, до числа яких відносяться і трудові права».

Категорія «джерела права» в науці звичайно тлумачиться в двох взаємозв'язаних аспектах. По-перше, до них відносять об'єктивні чинники, що «породжують» право як соціальне явище. Як такі чинники виступають матеріальні умови життя суспільства, економічні, політичні і соціальні потреби пануючого класу і інших соціальних груп. Інакше кажучи, в даному випадку йдеться про джерело права в матеріальному значенні слова. По-друге, поняття джерела права пов'язують і з безпосередньою діяльністю уповноважених органів держави по формуванню права, доданню йому форми законів, указів, ухвал і інших нормативно-юридичних документів. Тут ми маємо справу з поняттям джерел права у формальному або юридичному значенні слова.

Необхідно відзначити, що з другим поняттям джерела права частіше за все доводиться стикатися не тільки в науці трудового права, але і на практиці, в повсякденному житті, бо воно дає можливість пізнати трудове право з позицій нормативного змісту і його приналежності до конкретних суб'єктів працівникам, працедавцям, трудовому колективу.

В даній курсовій роботі поставлена наступна мета:

1. Визначити поняття джерел трудового права

2. Виявити місце трудового законодавства як джерела в трудовому праві Росії.

3. Визначити вплив міжнародних норм трудового права.

Джерела трудового права численні і різноманітні, їх можна по-різному класифікувати. По характеру ухвалення джерела трудового права можна розділити на ті, що приймаються державними органами (закони, укази і ін.), що приймаються за угодою між державними органами, працедавцями і профспілками (угоди, колективні договори і ін.), а також що приймаються органами міжнародно-правового регулювання праці (пакти про права людини, конвенції і рекомендації Міжнародної організації праці).

По сфері дії джерела трудового права можна розділити на діючі в межах всієї України, окремих суб'єктів України, регіонів, окремих організацій.

Нарешті, можна класифікувати джерела трудового права за їх правовою ієрархією, інакше кажучи, по юридичній силі. Ця класифікація найбільш зручна для вивчення, вона дозволяє охарактеризувати ступінь і умови застосування того або іншого джерела, її ми і дотримуватимемося надалі. По юридичній силі серед джерел трудового права можна виділити (за ієрархією зверху вниз) Конституцію України, акти міжнародного правового регулювання праці, закони, підзаконні акти, акти судових органів, угоди про працю, локальні акти.

Враховуючи, що правотворча діяльність у сфері праці здійснюється не одним, а поряд державних органів, які нерідко привертають до цієї діяльності профспілки і трудові колективи, слід, перш за все, виділити класифікацію джерел трудового права по органах, що приймають нормативні акти різної юридичної сили.

Особливе місце серед джерел російського права, у тому числі і трудового права, займає нині діюча Конституція України, прийнята всенародним голосуванням 28 червня 1996р. Відповідно до Конституції України вона має вищу юридичну силу, пряма дія і застосовується на всій території України. Закони і інші правові акти, що приймаються в Україні, не повинні суперечити Конституції.

Конституція закріпила ряд нових положень принципового характеру, які мають безпосереднє відношення до поняття і змісту джерел російського права взагалі і трудового права зокрема. Так, в ній наголошується, що має рацію і свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають значення, зміст і застосування законів, діяльність законодавчої і старанної влади, місцевого самоврядування і забезпечуються правосуддям (ст. 18). Загальновизнані принципи і норми міжнародного права і міжнародні договори Україна є складовою частиною її правової системи. Якщо міжнародним договором України встановлені інші правила, ніж передбачені законом, то застосовуються правила міжнародного договору. Конституція законодавчо закріпила свободу праці, заборону примусової праці, право на працю в умовах, що відповідають вимогам безпеки і гігієни, на винагороду за працю без якої б то ні було дискримінації і не нижче за встановленого законом мінімальний розмір оплати праці, а також право на захист від безробіття. Вона