В основі діяльності Комісії повинен лежати програмно-цільовий підхід. Першим таким досвідом з'явилася Федеральна програма Російської Федерації по посиленню боротьби із злочинністю на 1994—1995 роки, затверджена Указом Президента Російської Федерації від 24 травня 1994 р.

Програма містила заходи як загального характеру (по правовому, ресурсному забезпеченню і по розвитку системи профілактики), так і по основних напрямах боротьби із злочинністю, включаючі заходи по посиленню боротьби з насильною і корисливо-насильною злочинністю, посяганнями на недоторканність житла, майна, громадський порядок; із злочинами у сфері економіки, у тому числі з новими формами, що загрожують законним інтересам громадян і правомірного підприємництва; з організованими формами злочинності, включаючи міжрегіональні і міждержавні. Програма була федеральною і припускала розвиток на її базі програм на рівні суб'єктів Федерації і місцевого самоврядування, а також міжвідомчих і відомчих цільових програм.

В системі заходів по попередженню організованої злочинності особливе місце займають комплексні цільові заходи, направлені на протидію незаконному обороту наркотичних засобів і зловживанню ними. В 1993 р. вперше в історії країни прийнята Концепція державної політики по контролю за наркотиками в Російській Федерації (затверджена ухвалою Верховної Ради Російської Федерації 22 липня 1993 р. № 5494-1)[12] См: «Российская газета» № 151 – 08.07.93[12].

Мета вказаного документа — встановити концептуальні основи державної політики по контролю за наркотиками, в першу чергу в її організаційних і законодавчих аспектах, а також в плані вироблення єдиної скоординованої міжвідомчої програми. В Концепції відзначено, що державна політика по контролю за наркотиками повинна забезпечувати баланс заходів, направлених на попередження і припинення незаконної пропозиції наркотичних засобів і зменшення попиту на них, і будуватися по наступних головних напрямах: вдосконалення порядку регулювання законного обороту наркотичних засобів; боротьба з їх незаконним оборотом; попередження незаконного споживання цих засобів; лікування і соціальна реабілітація хворих на наркоманію.

Здійснення контролю за наркотиками повинне враховувати можливості макросоціального регулювання складних психосоціальних явищ, до яких відноситься розповсюдження наркотиків, і спиратися на постійну оцінку змін ситуації, науковий аналіз даної проблеми.

В Концепції поставлені задачі по вдосконаленню і правовому забезпеченню діяльності по контролю за оборотом наркотиків, створенню міжвідомчої системи оперативного збору і аналізу інформації про їх розповсюдження, широкому упровадженню об'єктивних методів ідентифікації наркотичних засобів, вдосконаленню медичних і юридичних підходів до раннього виявлення їх незаконних споживачів, а також виділенню груп населення з підвищеним ризиком незаконного споживання наркотиків і диференційованому проведенню відносно них попереджувальних заходів. Серйозну увагу також надане організації дієвого митного і прикордонного контролю, припиненню ввезення в Російську Федерацію і транзиту через її територію наркотиків; забезпеченню дотримання технологічних і контрольних вимог при виробництві; проведенню цілеспрямованих заходів щодо виявлення підпільного виготовлення наркотичних засобів, у тому числі Для запобігання їх надходження в незаконний оборот з медичних установ. В липні 1994 року утворена Урядова комісія по протидії зловживанню наркотичними засобами і їх незаконному обороту. В квітні 1995 року прийнята відповідна Комплексна Федеральна цільова програма. Підготовлені і направлені в Державну Думу два законопроекти: перший визначає порядок легального обороту наркотичних засобів і психотропних речовин, другий регламентує діяльність правоохоронних органів по боротьбі з незаконним оборотом і встановлює відповідальність громадян, причетних до нього. І як відомо результатом роботи даної комісії стало ухвалення закону «Про наркотичні і психотропні речовини»[13] 10.12.1997 року.

Особливе значення для попередження організованої злочинності мають міри по посиленню фінансового контролю. При обговоренні даного питання в травні 1995 року на засіданні Уряду Російської Федерації наголошувалося, що організація і стан фінансового контролю в країні, у тому числі і по лінії виконавської влади, знаходяться не на належному рівні. Не дивлячись на зусилля Мінфіну, створення Рахункової палати, такого слабого контролю з боку держави за своїми власними фінансами в історії Росії ще не було. В країні немає офіційно прийнятої концепції фінансового контролю. Відсутні закони про державний контроль і державний фінансовий контроль. Відомчий фінансовий контроль по суті ліквідований. Відповідно до чинного законодавства окремими функціями фінансового контролю, окрім Мінфіну, наділюють багато міністерств і відомств Росії (Госналогслужба, Росстрахнадзор, Державний митний комітет, Федеральна служба по валютному і експортному контролю, Федеральна служба податкової поліції). Проте діяльність їх не координується, зусилля частіше за все носять розрізнений характер. Через неузгодженість, дублювання і паралелізм в роботі ефективність контролю цих органів украй недостатня. В результаті в умовах недосконалості законодавства роль Міністерства фінансів як основного урядового органу, що відповідає за стратегію і тактику фінансової політики держави і забезпечуючого її проведення, принижена. Слабкість контролю за фінансами сприяє зростанню дефіциту бюджету, інфляції, державного боргу, вона стала об'єктивною перешкодою на шляху фінансової стабілізації і оздоровлення економіки, Тому Міністерство фінансів Російської Федерації вважає, що для підвищення ролі держави в регулюванні економіки, успішного продовження ринкових реформ, комплексного рішення висловлених проблем країні життєво необхідний Федеральний закон про державний фінансовий контроль. В ньому можна було б закріпити правові основи державного фінансового контролі в умовах ринкової економіки, встановити його мету і задачі, визначити органи, що наділюють правом фінансового контролю від імені держави, їх взаємовідношення, компетенцію і повноваження, у тому числі