В залежності від формули прикріплення, всі колізійні норми поділяються на 4 групи: імперативні, диспозитивні, альтернативні і кумулятивні.

Імперативні норми – це такі норми, які визначають правила поведінки, обов’язкові для учасників цих правовідносин, і відступати від цих правил вони не можуть.

Найбільша кількість імперативних норм присутня в кримінальному та адміністративному праві. В приватному праві їх небагато. Наприклад, ч.1 ст. 570 : ”Відносини по спадкоємству визначаються за законом тієї країни, де спадкодавець мав останнє місце проживання”.

Стаття 1606. (1560). Застосування імперативних норм

1. Правила цієї Книги не зачіпають дії імперативних норм права України, що регулюють відповідні відносини, незалежно від права країни, яке підлягає застосуванню.

2. При застосуванні права будь-якої країни згідно з правилами цієї Книги суд може застосувати імперативні норми права іншої країни, які мають тісний зв'язок з відносинами, якщо відповідно до права цієї країни такі норми мають регулювати відповідні відносини незалежно від права, що підлягає застосуванню. При цьому суд повинен брати до уваги призначення та характер таких норм, а також наслідки їх застосування або незастосування

3. Предмет регулювання в міжнародному приватному праві.

В континентальній сім’ї права існує поділ права на галузі. Ще відомий римський юрист Ульпіан стверджував, що право поділяється на публічне і приватне, які в свою чергу мають поділ за предметом регулювання. Кожна галузь, крім власного, відмінного від інших предмету, також повинна мати автономні методи правового регулювання.

Міжнародне приватне право пов’язане з міжнародним життям і має аспект приватності, по суті предмет регулювання міжнародного приватного права становлять міжнародні відносини. Але міжнародні відносини є різними і за суб’єктним характером, і за змістом (культурні, єкономічні, політичні; міждержавні і між іншими суб’єктами міжнародного права). Сферою регулювання міжнародного приватного права є правові питання відносин між громадянами і організаціями, які виникають в сфері міжнародного життя, міждержавні відносини міжнародне приватне право не регулює.

Існує три групи правовідносин, врегульюваних нормами міжнародного приватного права:

1. Цивільні правовідносини (міжнародне приватне право — цивільне право в міжнародному аспекті), але ті, що:

a) виникають в сфері міжнародних відносин;

b) виходять за межі однієї країни;

c) суб’єктами цих відносин мають бути іноземні фізичні або юридичні особи.

2. Шлюбно-сімейні відносини з м/н елементом;

3. Трудові відносини за участю іноземців. Трудове право має елементи публічного і приватного права. Приватні (контракти), публічні (вихідні дні) і т.д.

Міжнародне приватне право є сферою відносин цивільно-правового характеру в широкому їх розумінні, які виникають в умовах м/н життя.

Щодо юридичної природи МПрП, то існує декілька доктринальних концепцій:

1. Представники цивілістичної концепції стверджують, що міжнародне приватне право є частиною національного права конкретної держави.

2. Другі вважають міжнародне приватне право є галуззю міжнародного публічного права.

3. Прибічники полісистемної концепції розглядають міжнародне приватне право як результат поєднання перших двох підходів. Йдеться про подвійний характер норм міжнародного приватного права: і національний, і міжнародний.

Відмінності і зв’язок між міжнародним публічним правом і міжнародним приватним правом.

Відмінності:

a) головне місце в регулюванні міжнародного публічного права займають відносини політичного характеру (безпека, мир, невтручання). Міжнародне приватне право регулює майнові цивільно-правові відносини, які мають міжнародний характер, але не на рівні держав, а на рівні фізичних і юридичних осіб.

b) для міжнародного публічного права основними суб’єктами виступають держави, міжнародні організації, нації, що боряться за власну незалежність. Для міжнародного приватного права основними суб’єктами є фізичні і юридичні особи, і лише іноді держави.

c) основним джерелом для міжнародного публічного права є міжнародний договір (міждержавний). Для міжнародного приватного права під основним джерелом розуміється внутрішній (національний) закон.

Зв’язок:

Міжнародне публічне право і міжнародне приватне право регулюють єдиний комплекс відносин — міжнародні відносини, але на різних рівнях.

4. Місце міжнародного приватного права

Щодо природи норм міжнародного приватного права та його місця у системі права існують такі погляди:

1. Міжнародне приватне право є частиною міжнародного публічного права.

2. Міжнародного приватного права немає, а є внутрішнє законодавство, що стосується іноземців.

3. Міжнародне приватне право - це поєднання внутрішнього законодавства і міжнародного публічного права.

4. Міжнародне приватне право є окремою галуззю права, оскільки має окремий предмет і притаманні лише йому правові способи регулювання (колізійні та матеріально-правові норми).

Навчальний курс "Міжнародне приватне право" традиційно складається з двох частин: загальної й особливої, або теоретичної та практичної.

У загальній частині розглядаються питання, що стосуються джерел міжнародного приватного права, його принципів, учень про колізійні та матеріально-правові норми, загальних понять (національний режим, режим найбільшого сприяння, взаємність, реторсія, автономія волі, зворотне відсилання та відсилання до права третьої країни, обхід закону, "кульгаючі" правовідносини, застереження про публічний порядок, цивільно-правовий статус держави, фізичних та юридичних осіб та ін.). Особлива частина охоплює такі питання:

- право власності іноземців;

- деліктні зобов'язання;

- зовнішньоекономічні угоди;

- міжнародні перевезення вантажів і пасажирів;

- міжнародні кредитно-розрахункові відносини;

- патентне право;

- авторське право;

- трудові відносини;

- сімейне право;

- спадкове право;

- міжнародний цивільний процес;

- міжнародний комерційний арбітраж. Система міжнародного приватного права як на-ука охоплює також питання історичного розвитку доктрини цього права, його теорій та концепцій, визначає способи вирішення його проблем. Міжнародне приватне право розвивається у тісному взаємозв'язку з порівняльним правознавством.

Німецькі правники розуміють міжнародне приватне право передусім як колізійне. Англосаксонці до складу міжнародного приватного права включають і конфлікт юрисдикцій (це видно з наведеної статті з "Правничого словника Блека"). Правники окремих країн розуміють міжнародне приватне право як галузь, що охоплює колізійні норми, конфлікт юрисдикцій і правове становище іноземців. Французькі правники, крім зазначеного, у межах міжнародного приватного права розглядають окремі питання публічного права (французьке громадянство, в'їзд і перебування