До створеної Держстандартом України системи УкрСЕПРО вхо-дить 131 орган сертифікації, 565 випробувальних лабораторій, 11 органів сертифікації систем якості.

В основу побудови УкрСЕПРО закладені настанови та принци-пи міжнародних документів, прийнятих в рамках міжнародних інститутів ISO/1EC і ГАТТ/СОТ.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про якість та безпеку хар-чових продуктів і продовольчої сировини» ніякий харчовий продукт (крім виготовленого для особистого споживання), продовольча си-ровина і супутні матеріали не можуть бути ввезені, виготовлені, пе-редані на реалізацію, реалізовані або використані іншим чином без документального підтвердження їх якості та безпеки. Документами, що підтверджують належну якість та безпеку харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів, є:

1) сертифікати відповідності;

2) Державний реєстр харчових продуктів, продовольчої сирови-ни, супутніх матеріалів або висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи;

3) ветеринарний дозвіл для харчових продуктів та продовольчої сировини тваринного походження;

4) карантинний дозвіл для продукції рослинного походження.

Імпортні харчові продукти, продовольча сировина і супутні ма-теріали допускаються на митну територію України за умови вико-нання постачальником правил їх реєстрації та сертифікації (ст. 16 Закону).

Незважаючи на те, що сертифікація на відміну від стандарти-зації, безпосередньо не містить показників, яким має відповідати продукція, що виготовляється, вона сприяє встановленню фактич-ної якості виготовленої продукції, знижує можливість реалізації не-якісної продукції, дисциплінує суб'єкти підприємництва і, безпе-речно, виконує щодо споживача інформаційну функцію, повідомля-ючи про властивості товару. У зв'язку з цим потребує активізації си-стема заходів інформування споживачів стосовно характеристик тих товарів, які не відповідають вимогам стандартів та інших норматив-них документів України, що забезпечить вільний вибір товарів.

Об'єктивна інформація сприяє вибору покупцем якісного това-ру. Відповідно до ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів» спо-живач має право на одержання необхідної, доступної та достовірної інформації про товари, що забезпечує можливість їх компетентного вибору. Така інформація про товари має містити: назви норматив-них документів, яким повинні відповідати товари; перелік основних споживчих властивостей товарів, а щодо продуктів харчування — склад, калорійність, вміст шкідливих для здоров'я речовин, порівняно із обов'язковими вимогами нормативних документів, і протипоказання щодо застосування; ціну та умови придбання; дату виготовлення; гарантійні зобов'язання виготівника; правила та умо-ви ефективного використання товарів; термін служби (придатності) товарів, відомості про необхідні дії споживача після його закінчен-ня, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; най-менування та адресу виготівника; відомості про сертифікацію, якщо вона є обов'язковою.

Така інформація доводиться до відома споживачів виготівником (продавцем) у технічній документації, що додається до товарів, на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом, прийнятим для окремих видів товарів. Якщо ж надання недостовірної або неп інформації про товар та про виготівника спричинило придбання товару, який не має потрібних споживачеві властивостей, неможливість використання придбаного товару за призначенням споживач має право в установленому порядку вимагати розірвання договору та відшкодування збитків, а якщо це заподіяло шкоду життю, здоров'ю або майну споживача, він має право на її відшкодування у повному обсязі на підставі ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів».

Окремо в ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів обумовлено, що продукти харчування, упаковані або розфасовані в Україні, мають забезпечуватись інформацією про місце її походження. Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 9 листопада 1996 р. № 1371 «Про вдосконалення контролю якості і безпеки харчових продуктів» товар, який реалізується в роздрібній торгівлі з 1 січня 1997 р. повинен мати на етикетках (упаковці) інформацію в доступній для сприйняття формі, викла-дену відповідно до законодавства про мови щодо загальної назви харчового продукту; маси; складу, в тому числі перелік використа-них у процесі виготовлення інших продуктів харчування, харчових добавок, барвників тощо; калорійності; дати виготовлення; терміну придатності до споживання та умови зберігання; наймену-вання та адреси виготівника. Законом України «Про якість та без-пеку харчових продуктів і продовольчої сировини» передбачається в маркуванні зазначати ще більш повну інформацію про харчові продукти, яка має подаватися державною мовою України. Відповідно до ст. 7 цього Закону маркування має містити інфор-мацію про:*

загальну назву харчового продукту;*

номінальну кількість харчового продукту в установлених оди-ницях виміру;*

склад харчового продукту, якщо він виготовлений з кількох складників;*

енергетичну цінність (для харчових продуктів, що її мають);*

дату виготовлення;*

строк придатності до споживання чи дату закінчення строку придатності до споживання;*

умови зберігання;*

позначення нормативного документа для харчових продуктів вітчизняного виробництва;*

найменування та адресу виробника і місце виготовлення;*

умови використання (якщо такі передбачені);*

відсоток сторонніх синтетичних (штучних) домішок;*

застереження щодо вживання харчового продукту дітьми, як-що він не є дитячим харчуванням, а підстави для такого застережен-ня є;*

іншу інформацію, передбачену чинними в Україні норматив-ними документами, дія яких поширюється на певний харчовий про-дукт.

Такі вимоги є виправданими, адже продаж неякісних продоволь-чих товарів може завдати непоправної шкоди громадянам. Відповідно заборонено з 1 січня 1997 р. ввезення на територію Ук-раїни товарів, які не мають на етикетках та пакунках відомостей про товар українською мовою.

12.5. Відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів

До одного з фундаментальних прав споживачів, проголошених Генеральною Асамблеєю ООН, належить право на безпеку товарів (робіт, послуг), що купуються. Суть його полягає в тому, що спо-живач має право на те,