Ще за Олега русичі мали закони, але Ярослав, очевидно, скасував деякі, виправив інші і першим видав закони письмові мовою слов'янською. Вони, звичайно, були державними чи загальними, хоча древні списки їх збереглися лише в Новгороді.

В часи незалежності руських слов'ян цивільне правосуддя мало звичаї кожного племені зокрема. Перші закони базувались на зверненні до клятв, отже, до совісті людей, і на справедливості: так відомо, що винний звільнявся від пені, коли він підтверджував клятвою, що не має способу заплатити її; злодій карався відповідно до провини і платив вдвічі і втричі за крадіжку. Важко уявити, що один лише словесний переказ зберігав ці статути в народній пам'яті. Коли не слов'яни, то, принаймні, варяги руські могли мати закони писані: оскільки в їх древній батьківщині - у Скандинавії, вживання руннних письмен було відомо до часів християнства.

Слід відмітити, що феодальна ієрархія "усякого князівства" складалася в Київській Русі не стільки шляхом пожалувань, скільки шляхом залучення племінної знаті в загальний процес. Першим загальнодержавним заходом, що перевершило своїми масштабами всі племінні справи місцевих князів, було полюддя. Встановлювалися додатково до данини збори. Але одним з великих джерел князівських прибутків були прибутки від тих володінь, де були організовані села. Півроку князь і його дружини присвячували об'їзду величезних територій. Військова сила Києва і породжувана нею зовнішньополітична могутність, закріплена договорами з імперією, імпонували "усякому князівству" віддалених племен і частково послаблювали сепаратизм місцевої знаті. Так було до середини X століття, коли в результаті хижацьких поборів понад тарифіковану данину, князь Ігор був взятий у полон древлянами і страчений ними, Главою держави регентшею при малолітньому Святославі стала вдова Ігоря Ольга, псковітянка родом. Першою дією княгині Ольги була помста древлянам за вбивство її чоловіка, помста, якій вона надала державно-ритуального характеру.

З літопису бачимо, що автор сказання побудував його на контрастах. Спочатку древляни убивають главу держави, а потім влаштовують сватання. Скзання про помсту вдови Ігоря було створено як антитезу нечуваному факту убивства великого князя під час полюддя. Автор сказання, по-перше, встановив відступ від звичайної норми данини, по-друге, вказав на причину такого відступу - непомірну розкіш варязьких найманців і заздрість руських дружина. Через півтора століття літописець звернувся до епохи княгині Ольги і Святослава як до деякого політичного ідеалу.Якщо у військовому відношенні ідеал цього літописця - князь Святослав, то у відношенні внутрішнього ладу Русі, очевидно - Ольга, оскільки в літопис внесені, відразу ж слідом за "Сказанням про помсту", відомості про нововведення, започатковані княгинею. Помста помстою, а державі потрібні були порядки регламентації повинностей, що додавало би законності щорічним поборам. "И йде Ольга по Деревьстей земли с сыном ъ своймъ и с дружиною, уставляющи уставы и урокы и суть становища ея ловища..."..."В лето 6455 (947) йде Ольге Новгороду и устави по мъсте погосты и дани и по Лузе оброкы й дани й ловища ея суть по въсеи земли и знамення и места и погосты. И єсть село ея Ольжичи и доселе"[ ]. .

Літопис зберіг відомості про організацію князівського доменіального господарства середини X століття. Підкреслюється майновий характер постанов княгині Ольги. У переможеній древлянській землі встановлений порядок, покладена тяжка данина (2/3 на Київ, 1/3 на Вишгород), визначені повинності -"уроки" і "статути", під якими варто розуміти судові мита і побори: "уроки смердам, оже платять продаж", уроки про худобу, уроки ротні, бруківки, залізні й інші. Реформа була розрахована на впорядкування експлуатації смердів. В інтересах безпеки майбутнього стягнення данини Ольга встановила свої становища, опорні пункти полюддя. Крім того, встановлюються межі князівських мисливський угідь - "ловищ". Як видно, тут уже встановлюється каркас князівського домена, який століттям пізніше оформився на сторінках Руської Правди. Для здійснення всіх нововведень Ольги необхідно було зробити розмежування угідь, охорону кордонів заказників і призначити відповідну прислугу для їх системного використання. Найбільш цікавою в переліку заходів княгині є згадка про організацію становищ і погостів. Становища зазначені в зв'язку з Древлянською землею, де і раніше відбувалося полюддя. Конфлікт із місцевою знаттю і "древлянське повстання" зажадали нових відносин. Древлянське повстання послужило київським князям уроком, який вони добре-засвоїли і зробили з нього належні висновки.

Розмір данини встановлювався тепер суворіше. На півночі, за межами великого полюддя, у Новгородській землі княгиня не тільки перебрала на себе господарські угіддя, але й організувала мережу цвинтарів-острогів, що додали стійкості її доменіальним володінням на півночі. Відмінності між становищем і цвинтарем незначні. Становище раз у рік приймало самого князя і його дружину, яка налічувала кілька сот людей і коней. Оскільки полюддя проводилося взимку, то в становищі повинні були бути теплі приміщення і запаси фуражу і продовольства. Фортифікація становища могла бути незначною, оскільки саме полюддя являло собою грізну військову силу.

Погост, який знаходився від Києва на 1-2 місяця шляху, являв собою мікроскопічний феодальний організм, впроваджений князівською владою. Там існували всі господарські елементи, які були потрібні й у становищі, але погост був більш відірваним від князівського центру, більшою мірою автономний, ніж становища на шляху полюддя. Люди, які жили у погості, були не тільки слугами, але і воїнами. Відірваність їх від доменіальних баз диктувала необхідність займатися сільським господарством,