Це обмеження не поширюється на осіб, які мають особисті підсобні господарства”.

Стосовно виробничих сільськогосподарських кооперативів, то товаробниками в них є лише фізичні особи.

У ст. 2 Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію” зазначено, що виробничі кооперативи здійснюють господарську діяльність на засадах підприємництва з метою отримання доходу.

В своїй науковій праці “Кооперація і право” Семчик В.І. зазначив, що в умовах переходу до ринкової економіки відбувається відродження виробничих кооперативів. Передумовою до цього стала необхідність відродження застійної економіки шляхом активізації підприємництва і господарського обороту. [5, с.121]

Діяльність виробничих сільськогосподарських кооперативів в колишньому СРСР була обмежена Постановою Ради Міністрів СРСР від 5.02.87 р., в якій “предписывалось сосредоточить деятельность указанных кооперативов на организации мелкосерийного производства товаров народного потребления направленного прежде всего на удовлетворение местного потребительского спроса. [6, с.36]

Проте практика діяльності виробничих сільськогосподарських кооперативів засвідчила, що їх можливості є значно більшими і відповідно їх сфера діяльності була розширена Законом “Про кооперацію в СРСР” від 25 червня 1988 року.

Відповідно до даного нормативного акту виробничі сільськогосподарські кооперативи тепер могли спеціалізуватися не лише на виготовленні і реалізації товарів народного споживання і здійснення різноманітних послуг населенню, а також на виготовленні і продажі продукції виробничо-технічного призначення, виконанню робіт не лише для населення, а й для підприємств, організацій, установ.

Законом України “Про сільськогосподарську кооперацію” (ст. 28) встановлено, що кооператив відповідно до свого статуту самостійно визначає основні напрями господарської діяльності, здійснює їх планування і реалізацію. Виробничі кооперативи реалізують свою продукцію за цінами, що встановлюються самостійно або на договірних засадах, якщо інше не передбачено законом.

Відомий економіст – аграрник В.В.Зіновчук слушно зазначає, що кооперативи є невід’ємною складовою ринкової економіки, що вони – не лише тип підприємництва або форма господарювання, а ідеологія виживання сільськогосподарського товаровиробника за умов ринкової економіки [7, с.42]

Правові засади діяльності виробничих

сільськогосподарських кооперативів.

Із переходом до ринкових відносин відбувається розвиток сільськогосподарського кооперативного законодавства, яким керуються у своїй діяльності сільськогосподарські кооперативи, а зокрема і виробничі сільськогосподарські кооперативи.

Норми Закону СРСР “Про кооперацію в СРСР” від 25 червня 1988 року (із змінами та доповненнями від 16 жовтня 1989 року та 6 червня 1990 року) стали основою для становлення нового правового інституту правового забезпечення сільськогосподарської кооперації. В Україні основним нормативним актом, який регулює діяльність сільськогосподарських кооперативів є Закон України “Про сільськогосподарську кооперацію” від 17 липня 1997 року (із змінами від 2 листопада 2000 року, 10 січня 2002 року та 7 лютого 2002 року).

Даний нормативний акт складається з 12 розділів.

Розділ І - Загальні положення. Визначає основні поняття, що вживаються в даному законі, а саме: сільськогосподарської кооперації, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського виробничого кооперативу, сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, сільськогосподарського товаровиробника, об’єднання (асоціації, спілки) сільськогосподарських кооперативів, члена кооперативу, асоційованого члена кооперативу, вступного внеску, паю, додаткового паю кооперативних виплат та участі у господарській діяльності обслуговуючого кооперативу.

Розділ І визначає види кооперативів (ст.2) та принципи їх діяльності (ст. 3), законодавство, що регулює діяльність кооперативів.

Розділ ІІ регулює створення кооперативу і порядок його реєстрації.

Розділ ІІІ врегульовує питання членства в кооперативі, зокрема, хто можуть бути членами кооперативу (ст. 8), порядок вступу і припинення членства в кооперативі (ст. 9-10), права і обов’язки членів кооперативу (ст. 11), а також поняття асоційованого члену кооперативу.

Розділ ІV визначає органи управління кооперативу.

Розділ V врегулює питання стосовно майнових, земельних та фінансових відносин кооперативу.

Поняття кооперативних об’єднань та підприємств – Розділ VІ.

Господарська діяльність кооперативів (об’єднань) врегульована в Розділі VІІ.

Розділ VІІІ визначає міжнародні зв’язки і зовнішньо - економічну діяльність кооперативів, відносини між державою і кооперативами регулюються розділом ІХ.

Трудові відносини в кооперативах врегульовані в розділі Х, а розділ ХІ присвячено реорганізації та ліквідації кооперативів (об’єднань).

Розділ ХІІ – це прикінцеві положення, де вказано, що даний закон набирає чинності з моменту опублікування.

Необхідність прийняття даного Закону обґрунтовується ще з 1991 року Н.І.Титовою в її науковій праці “Сільськогосподарські кооперативи: їх правове забезпечення”. Автором також було внесено наукові пропозиції щодо “виділення поряд з виробничими та споживчими кооперативами третього типу кооперативів у сфері послуг”. [8,с.20-22]

Проте в чинному законодавстві дана пропозиція не була втілена.

Слід також зазначити, що норми Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію” є недосконалими і тому вчені - юристи України вносять конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавчого регулювання сільськогосподарської кооперації в Україні. В юридичній літературі висловлено також думку щодо прийняття Закону України “Про виробничу кооперацію”, а також розробку та прийняття загального кодифікованого акту “Про кооперацію”, який би закріпив кооперативні принципи, врегулював організаційно-правові форми кооперації, правове становище кооперативів різних типів та видів, визначив їх поняття та юридичні ознаки, порядок створення і припинення діяльності, основні засади господарської та іншої діяльності тощо.

В такому нормативному акті необхідно було б також законодавчо закріпити пріоритетне значення сільськогосподарських кооперативів в системі кооперації.

Нині ці відносини частково врегульовані Указом Президента України “Про заходи щодо розвитку кооперативного руху та посилення його ролі в реформуванні економіки України на ринкових засадах”.

Правове становище виробничих сільськогосподарських кооперативів визначається їх Статутом, який відповідно до ст. 7 Закону України “Про