З прийняттям Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію” з’являється поєднання ще й третього волевиявлення сторони – внесення членом вступного внеску, паю та додаткового паю, а асоційованим членам – внесення тільки пайового внеску у створення та розвиток виробничих сільськогосподарських кооперативів.

Порядок прийняття громадян до членів кооперативу встановлено ст.9 Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію” , в якій зазначено, що рішення про прийом в члени виробничих сільськогосподарських кооперативів приймає правління або голова кооперативу і це рішення підлягає схваленню загальними зборами.

Порядок прийняття такого рішення і його схвалення визначаються статутом кооперативу. Саме тому ці питання мають бути врегульовані нормами статуту виробничих сільськогосподарських кооперативів.

Права та обов’язки членів виробничих сільськогосподарських кооперативів.

Кожний член виробничих сільськогосподарських кооперативів має суб’єктивні права і на нього покладаються юридичні обов’язки, визначені як аграрним, так й іншим законодавством.

Ці правомочності членів виробничих сільськогосподарських кооперативів як рівноправних громадян Української держави ґрунтуються на Конституції України, яка чітко закріпила принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 3).

Всі члени виробничого сільськогосподарського кооперативу користуються правами і несуть однакові обов’язки щодо спільної виробничо-господарської діяльності, що набули свого подальшого розвитку з прийняттям в Україні Законів “Про власність”, “Про підприємництво”, “Про сільськогосподарську кооперацію”, законів і підзаконних нормативно-правових актів про приватизацію майна в агропромисловому комплексі, а також нової редакції Земельного Кодексу.

Соціально-економічне призначення та юридичний зміст правомочностей членів виробничих сільськогосподарських кооперативів є похідними від правового статусу кооперативу, його завдань та функцій.

Отже, “діяльність кооперативу має бути сфокусована на забезпеченні прав та інтересів членів кооперативу (особливо, коли йдеться про фізичних осіб)”. [12, с.25-27]

Н.І.Титова у вищевказаній статті зазначає, що Закон України “Про сільськогосподарську кооперацію” поряд з позитивною скерованістю на правове регулювання кооперативних аграрних відносин за умов переходу до ринкової економіки має і принципову правову негативність, яка полягає в явній недооцінці відносин – особи селянина, як члена кооперативу і як носія соціальних цінностей. Особливо це позначилось на регламентації прав членів кооперативу (фізичних осіб). Необхідно було б максимально, широко всебічно і конкретно законодавчого регламентувати права членів виробничих сільськогосподарських кооперативів (фізичних осіб).

Стаття 11 Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію” зазначає, що основними правами членів кооперативу є:

- участь в управлінні справами кооперативу, право голосу на загальних зборах кооперативу, право обирати і бути обраним в органи управління кооперативом;

- користуватися послугами кооперативу;

- одержання кооперативних виплат – частини доходу кооперативу, що підлягає розподілу між його членами;

- одержання частки доходу на пай (додатковий пай);

- одержання паю в разі виходу з кооперативу в порядку і термін, визначені статутом кооперативу.

Н.І.Титова зазначає, що для забезпечення всебічних прав членів кооперативів необхідно доповнити Закон України “Про сільськогосподарську кооперацію” окремим розгорнутим розділом “Права членів кооперативу (фізичних осіб)”. У ньому слід диференційовано закріпити повну систему прав членів виробничих та обслуговуючих кооперативів (окремо), передбачити механізм та гарантії їх забезпечення , а також відповідальність кооперативу, його посадових осіб за порушення цих прав з їх вини.

Слід також зазначити, що на думку Н.І.Титової. є незаконним обмеженням прав пенсіонерів – членів кооперативу норма про припинення членства в кооперативі в зв’язку з “припиненням трудової участі в діяльності виробничого кооперативу” (ст. 10), адже виконання цієї норми може спричинити багато негативних наслідків для тих членів кооперативу, які втратили працездатність у зв’язку з їх віком або інвалідністю (зокрема стосовно земельних та майнових паїв, права участі в роботі загальних зборів, одержання доходів тощо).

Навпаки, в Законі і в статутах всіх сільськогосподарських кооперативів має бути норма, відповідно до якої непрацездатні члени кооперативу зберігають свій правовий статус і користуються членськими правами.

Державне визнання прав людини в Конституції України має знайти адекватне спеціалізоване закріплення в законодавстві про сільськогосподарську кооперацію.

Проблема співвідношення індивідуальності і колективного є взагалі надзвичайно складною. В сфері сільськогосподарського виробництва, яке тривалий час уособлювалось монополією колгоспів та здебільшого “всевладдям” голови колгоспу, вона і досі сприймається як проблема примату колективу над особою. Необхідно не лише на рівні високої ідеології, а й на рівні життєвої практики всім зрозуміти, що колектив існує для особи, а не навпаки.

Основним повинен бути “...принцип свободи особи, її вищої цінності, невід’ємності її природжених прав і свобод”. [13. с29]

На членів виробничих сільськогосподарських кооперативів покладаються певні обов’язки, які за своїм призначенням і змістом спрямовані на досягнення статутних завдань, одержання прибутку, зміцнення конкурентоспроможності виробничих сільськогосподарських кооперативів на ринку, недопущення його банкрутства тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію” основними обов’язками членів кооперативу є дотримання статуту та виконання рішень загальних зборів і правління кооперативу.

Слід також зазначити, що на відміну від дійсних асоційовані члени зобов’язані: робити пайові внески у створення та розвиток кооперативу, вносити додаткові пайові кошти. Інші обов’язки асоційованих членів деталізуються у статутах виробничих сільськогосподарських кооперативів.

Підстави і порядок припинення права членства у виробничих сільськогосподарських кооперативах.

У соціально-економічному плані припинення права членства в сільськогосподарському кооперативі зумовлено виключно суб’єктивними причинами особистого характеру.

Зокрема ст.10 Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію” зазначає, що членство в кооперативі припиняється у разі добровільного виходу з кооперативу, припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу, смерті члена кооперативу.

Винятком із загального права є припинення прав членства внаслідок реорганізації або ліквідації кооперативу, тобто припинення його діяльності або виключення з членів