більшестю конституційного складу на наступній сесії Верховної Ради за нього проголосувало не менш як дві третини її клнституційного складу (ст. ). Щодо законопроектів про внесення змін до розділів І, ІІ, XIII, то, як зазначається у Конституції (ст. ), вони подаються до ВР Президентом України або не менш як двома третинами конституційного складу Верховної Ради України і за умови їхнього прийняття не менш як двома третинами її конституційного складу затверджуються всеукраїнським референдумом який призначається Президентом України. Повторне подання законопроекту про внесення змін до розділів І, ІІІ, XIII цієї Конституції з одного й того ж питання можливе лише ВР наступного скликання. Окреме положення Конституції України відповідно до її розділу XIII є незмінним. Згідно зі ст. Основного Закону держави не може бути змінений, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав та свобод людини і громадянина, або якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав та свобод людини і громадянина, або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України. Крім того, Конституція не може бути змінена в умовах данного етапу або надзвичайного стану (ст. ) Конституція України, Київ, 1999р. ст. 59.
З метою забезпечення стабільності Основного Закону Конституція України містить положення про те, що законопроект про внесення до неї змін, який розглядається Верховною Радою і не був прийнятий як закон, може подаватися на повторний розгляд не раніше ніж через рік. Верховна Рада України протягом терміну своїх повноважень не може змінювати одні і ті самі положення Конституції (ст. ).Обговоренню законопроекту про внесення змін до Конституції має передувати допарламентський його розгляд Конституційним Судом України. Відповідно до ст. законопроект про внесення змін до Конституції України розглядається Верховною Радою за наявності висновку Конституційного Суду щодо відповідності законопроекту вимогам ст. і 158 чинної Конституції України.
2.3. Серед політичних гарантій головна роль відводиться наявності сильної державної влади. Поняття “сильна державна влада” означає, що ця влада відповідальна перед народом, заснована на демократичних принципах формування та функціонування (визнання пріоритету прав і свобод людини, поділ влади, парламентаризм, верховенство права і закону та ін.) і легітимне, тобто заснована на існуванні віри людей у правомірність її існування. Саме за цих умов вона може виступати гарантом справедливості і гуманності, здатна заперечити сприйняття та реалізацію правових за змістом законів та інших нормативно-правових актів, гарантувати особисту безпеку людей, прогресивний розвиток суспільства, ефективну боротьбу зі злочинністю, корупцією та іншими антисоціальними явищами.
У соціальних гарантіях слід визнати відсутність відвертих соціальних суперечностей між різними групами, прошарками населення, стабільність, впевненість громадян у непорушності своїх свобод і соціальних прав, їх матеріальний добробут, відсутність безробіття або низький його рівень і ін. У створенні такого стану соціальної сфери велику роль відіграють соціально спрямовані заходи держави, благочинні акції суспільних організацій. Навпаки, зростання безробіття, падіння життєвого рівня населення негативно впливає на стан правосвідомості громадян. Виникають анти правові настрої, пошуки шляхів незаконного збагачення, обходу закону, а як наслідок – соціальні конфлікти, соціальна напруга в суспільстві, що може завдати істинної школи (законності), правопорядку.
Ідеологічні гарантії полягають у наявності моральних і правових уявлень про необхідність та корисність законослухняної поведінки, про неприступність здійснення протиправних вчинків.
Ідеологічною гарантією є також наявність достатньо високого рівня загальної і правової культури, правосвідомості, членів суспільства, і передусім посадових осіб, які приймають нормативні і індивідуальні правові рішення. Для її досягнення необхідні організація пропаганди, створення чіткої системи виховання у громадян, почуття відповідальності, права і законності, створення здорової моральної обстановки. У цій роботі повинні брати активну участь усі структури політичної і правової систем, відповідні установи культури і мистецтва, школи, навчальні заклади, церква тощо. Ідеологічними факторами, які впливають на стан правопорядку, слід вважати існування свободи преси, думок, що дозволяє вести публічну боротьбу з правопорушеннями.
Юридичні гарантії являють собою сукупність умов, засобів, організаційно-правових заходів, безпосередньо спрямованих на забезпечення режиму правопорядку, і є Юридичними формами загальних гарантій. Крім того, Юридичні гарантії закріплюються, врегульовуються в чинному законодавстві, системі правових приписів, тож, по суті, вони є численними проявами самого права в тій його частині, яка покликана забезпечувати діяльність права в цілому. Сама специфіка права, притаманні йому механізми, а також робота юридичних органів спрямовані на те, щоб вимоги захисту реально “працювали”, фактично здійснювались.
Видами юридичних гарантій є правові умови, правові засоби, організаційно-правові заходи.
Правовими умовами об'єктивного порядку є стан чинного права і законодавства, від якого великою мірою залежить міцність і стабільність режиму правопорядку. Вони повинні відповідати закономірностям суспільного розвитку, йти в ногу з його тенденціями, оптимально втілювати в собі правові засоби, методи, типи правового регулювання стосовно тієї чи іншої сфери суспільних відносин, в них не повинно бути прогалин і безперечностей, їх слід доводити до загального відома, забезпечувати необхідними механізмами реалізації та охорони тощо. Відсутність цих властивостей у праві і законодавстві стає причиною різного роду правопорушень, особливо у сфері економіки, ускладнює боротьбу зі злочинністю. Відомо, якщо норма права відстає від життя або суперечить йому, то її виконання буде не меншим злом, аніж її порушення.
Юридичною гарантією є і така правова умова суб'єктивного порядку, як стан правової науки, повноти і розвитку в ній прогресивних, гуманістичних положень, науково-теоретичних конструкцій. Наявність у ній прогресивних наукових концепцій безпосередньо впливає на рівень захисту прав в країні. Сприйняття сучасною вітчизняною правовою наукою загальнолюдських цінностей, втілення їх положень у законодавчу на право-застосовну практику дозволили зміцнити законність