До статей, що конкретизують право самозахисту в Конституції, можна віднести ч. 1 ст. 60 згідно з нею ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. Закріплення цього положення в Основному законі є досить актуальним, враховуючи історичне минуле УСРС, коли під виглядом наказів людей примушували виконувати дії, які загрожували їх життю, здоров’ю. Нині стає відомо, як у СРСР на військовослужбовцях (як строкової, так і кадрових офіцерах) перевіряли дію нової хімічної, бактеріологічної зброї, після чого люди втрачали здоров’я, а іноді, навіть, життя. Тому дане положення є завжди актуальним для осіб, які згідно зі своїм службовим становищем повинні виконувати накази або розпорядження керівництва. До наведеного можна додати ч. 1 ст. 19 Основного закону, де в загальній формі визначено: правопорядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути пимушений робити те, що не передбачено законодавством України.

Положення ст. 60 Конституції знайшло відображення у багатьох нормативно-правових актах. Передусім, слід сказати, що у ч. 3 ст. 41 нового КК України передбачено: не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка відмовилася виконувати явно злочинний наказ або розпорядження.

Висновки

Таким чином, гарантії захисту прав і свобод особи – це умови, засоби, способи, які забезпечують здійснення у повному обсязі і всебічну охорону прав та свобод особи.

Гарантованість прав і свобод людини є найвищим рівнем демократичності держави, адже Україна є саме такою державою, де права і свободи громадян гарантуються державою і Основним Законом (Конституцією). Але в Україні є ще не досить розвинений судовий та інший захист громадян. Гарантії покликані саме на забезпечення захисту прав і свобод. Кожна гарантія є різною за своєю сутністю. Наприклад економічні гарантії покликані на розвиненість економічних відносин, а ідеологічні, наприклад – на систему духовних цінностей, та орієнтацій, загальну культуру суспільства, на освіченість громадян та ін.

На мою думку одними з найважливіших є юридичні (правові) арантії, які забезпечують можливість безперешкодного здійснення прав і свобод, їх охорону в разі протиправних посягань – захист і поновлення прав і свобод громадян України.

Кожна юридична гарантія встановлена законами та Конституцією України.

Ось чому неухильне дотримання гарантій в Україні є однією з умов розвитку демократії, законності, прогресу в усіх галузях суспільного життя.

Отже, гарантія стоїть на сторожі виконання державою та її механізмом різноманітних прав та свобод громадян України.

Список використаних джерел

І. Нормативно правові акти

1. Конституція (Основний закон) України, Київ, 1999 р.

2. Цивільний кодекс України, Київ, 2003 р.

3.Захист прав національних меншин в Україні: збірник нормативно-правових актів, К., 2003 р.

ІІ. Навчально-методична література

1. Цвік М. В., Ткаченко В. Д. Загальна теорія держави і права. – Харків: Право, 2002 р.

2.Ківамов С. В. Адміністративне право України. – Київ, 2003 р.

3. Болотіна Н. Б., Чанишева Г. І. Трудове право України. – Київ, 2001 р.

4. Комаров В. В. Цивільне процесуальне право України. – Харків, 1992 р.

5. Держава і соціальний захист громадян. Право України. – 1999 р. – №9

6. Петрова Н. Свобода слова як гарантія забезпечення демократії в державі. Право України. – 1999 р. – №12

7. Поняття соціальних гарантій прав і свобод людини і громадянина в Україні. Право України. – 2000 р. – №3

8. Аленін Ю. Гурджі Ю. Гарантії прав особи у кримінальному процесі. Право України. – 2003 р. – №4

9. Лукашова Є. А. Право. Мораль. – Москва, 1986 р.

10. Погорілко В. Р., Сірий В. І. Права та свободи людини і громадянина в Україні. – Київ, 1997 р.

11. Речицький В. В. Свобода і государство. – Харків, 1998 р.

12. Шемшученко Ю. С. Юридичний словник-довідник. – Київ, 1996 р.