своєму розвитку біологічно взаємопов’язані, впливають один на одного і на навколишнє середовище [5, С. 39]. Як уже зазначалося, поняття лісового массиву відсутнє у законодастві України. З’ясовуючи сутність цього поняття як предмету злочину, сдід зауважити, що основною характеристикою його все ж таки є не вартість знищеного майна (лісу), а площа лісу й повнота насаджень. Крім того, кваліфікація частини лісової площі (як правило, не менше 0,5 га) як масиву, не повинна мати своєю умовою здійснення на ній процесів лісоексплуатації та лісорозведення, оскільки це обмеження виводить із сфери кримінально-правової охорони інші ділянки лісу.
Лісовий масив – це сукупність дерев, які займають більш-менш значну площу і являють собою єдиний агробіологічний комплекс [13, С. 12].
Лісові масиви – це більш-менш значні за площею ділянки землі, які належать до земель лісового фонду і щільно покриті лісовою рослинністю – деревами і чагарниками [21, С. 654]. Згідно з лісовим законодавством землі лісового фонду поділяються на:
а) лісові:
вкриті лісовою (деревною і чагарниковою) рослинністю;
не вкриті лісовою рослинністю, які підлягають залісенню (зруби, згарища, рідколісся, пустирі та інші), зайняті лісовими шляхами, просіками, протипожежними розривами тощо;
б) нелісові:
зайняті спорудами, пов’язані з веденням лісового господарства, трасами ліній електропередач, продуктопроводів та підземними комунікаціями тощо;
зайняті сілськогосподарськими угіддями;
зайняті болотами і водоймами в межах земельних ділянок лісового фонду, наданих для потреб лісового господарства [5, С. 40].
Відповідно до вищеперелічених земель лісового фонду тільки частина з них входять в поняття лісового масиву, що тлумачиться в науковій літературі, а саме лісові землі вкриті лісовою рослинністю (деревною і чагарниковою). Дерева – це багаторічні рослини з чітко вираженим твердим стовбуром з гілками, які утворюють крону. Вони відіграють головну роль у формуванні лісових біоценезів, становлять основу ландшафту у лісових зонах. Чагарники – це багаторічні рослини, які у дорослому стані не мають головного стовбура (стебель чітко виражений лише у перший рік життя), із деревоподібними гілками, які починають рости з поверхні грунту [14, С. 656].
З вище названих визначень понять лісу і лісового масиву можна зробити висновок про те, що поняття лісовий масив є дещо вужчим, ніж ліс. Адже ліс включає в себе сукупність землі, рослинності, в якій домінують дерева і чагарники, тварин, мікроорганізмів, та інших природних компонентів; а лісовий масив – це ділянка землі, що належить до земель лісового фонду і щільно вкрита лісовою рослинністю – деревами і чагарниками. Тобто поняття ліс – охоплює всю рослинність лісу, а поняття лісовий масив – лише частину лісової рослинності (дерева, чагарники), яка не можлива без земельної ділянки, о скільки вони є невід’ємними компонентами цього поняття, а також в поняття ліс входять тварини, мікроорганізми і інші природні компоненти, чого ми не спостерігаємо у лісових масивах. Адже хоча ці компоненти (тварини, мікроорганізми) мають правові регулювання різними нормативно-правовими актами законодавства України (Закон України «Про тваринний світ», Земельний кодекс України тощо), але все ж вони є невід’ємними від поняття ліс, що й закріплено у Лісовому кодексі України. Отже, з аналізу наукових праць, законодавства випливає, що лісовий масив включається в лісовий фонд України.
Я вважаю, що вирішити проблему визначення лісового масиву доцільно було б прийняттям доповнень до Лісового кодексу України, і пропоную це зробити до ст. 3 (на данний час в ній дається визначення лісу і його функцій), давши в ній визначення лісового масиву:
лісовий масив – це більш-менш значна за площею ділянка землі, яка належить до земель лісового фонду і щільно вкрита лісовою рослинністю – деревами і чагарниками.
Література:
Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.
Про пожежну безпеку України: Закон України від 17 грудня 1996 р. //Голос України. – 1994. – 29 січня. – с. 6-8
Кодекс України про Адміністративні правопорушення. – К.: Атіка, 2002. – 192 с.
Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року. – К.: Атіка, 2001. – 160 с.
Лісовий кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - №17. – ст.99
Правила пожежної безпеки України затверджені наказом МВС № 400 від 22 червня 1995р.
Про затвердження Порядку поділу лісів на групи, віднесення їх до категорії захисності та виділення особливо захисних земельних ділянок лісового фонду: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. № 557 // Зібрання постанов уряду України. – 1996. – № 20. – ст. 577
Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісовому господарству: Постанова Кабінету Міністрів України від 5 грудня 1996 р. № 1464 // Зібрання постанов уряду України . – 1996. - № 20. – ст.493
Про затвердження Порядку справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду: Постанова Кабінету Міністрів України від 6 липня 1998 р. № 1012 // Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України. – 1998. - № 10. – Ст. 648
Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів: Постанова Кабінету Міністрів України від 8 квітня 1996 р. № 559 // Урядовий кур’єр. – 1999 р. – 29 квітня. – с. 5-7
Про судову практику в справах про знищення та пошкодження державного чи колективного майна шляхом підпалу або внаслідок порушення встановлених законодаством вимог пожежної безпеки: Постанова Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах. – Х.: Одіссей, 2000. – с.