Адміністративні правопорушення у області охорони праці і здоров'я населення

Стаття 41. Порушення вимог

законодавства про працю і про охорону праці

Порушення вимог законодавства про працю -

вабить накладення штрафу на посадові обличчя підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, яким надане право ухвалення на роботу громадян - власників підприємств або уполномоченних ними ліц- від п'яти до десяти не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян.

Порушення вимог законодавчих і інших нормативних актів про охорону праці -

вабить накладення штрафу на працівників від двох до п'яти не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян і на посадові обличчя підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, громадян - власників підприємств або уполномоченних ними ліц- від п'яти до десяти не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян.

(Шкода, від 19.01.95 р., 07.02.97 г.// Вед. ВС України.- 1995.- № 3.-Ст. 20; Вед. БРЕШУ крайни.-1997.-№ 14.-Ст. 114).

1. Законодавство України про працю і про охорону праці встановлює гарантії забезпечення права громадян на працю (ст. 5-1 КЗоТ України), право на належні, безпечні і здорові умови праці (ст. 43 Конституції України), які відповідають умовам безпеки, гігієни і виробничої санітарії, забезпечують єдиний правовий механізм регулювання трудових відносин між власником або уполномоченним їм органом і працівниками всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої приналежності.

Таким чином, об'єктом правопорушення цієї статті є конституційні права громадян на працю, на охорону праці, на працю в здорових і безпечних умовах, а також, на отримання інформації про стан умов праці, про можливий ризик, пошкодженні здоров'я і інше, відповідно чинному законодавству України про працю і про охорону праці.

Законодавство України про працю складається з Кодексу законів про працю України і інших нормативних актів законодавства України, серед яких в першу чергу слід назвати Закони України: «Про колективні договори і угоди» від 1 липня 1993 р. (із змінами, внесеними Законом України від 23 січня 1997 р.), «Про порядок рішення колективних трудових суперечок (конфліктів)» від 3 березня 1998 р., «Про оплату праці» від 24 березня 1995 р., «Про відпустки» від 15 листопаду 1996 р. Законодавство України про охорону праці складається із Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р., КЗоТа України і інших нормативних актів, найважливішими серед яких є: Закон України «Про внесення змін і доповнень, що стосуються охорони праці, до Кодексу законів про працю України», Ухвала Верховної Ради України від 15 грудня 1993 р., Наказ Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 3 серпня 1993 р. №73 «Про типове положення про службу охорони праці, Типове положення про службу охорони праці підприємства, затверджене наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 3 серпня 1993 р. № 73, Типове положення про комісію із питань охорони праці підприємства, затверджене Наказом Державного коміте-

та України по нагляду за охороною праці від 3 серпня 1993 р. №73, і інші. Також приймаються нормативні акти, які встановлюють правила відшкодування шкоди працівнику, пов'язаному з виконанням їм трудових обов'язків. Наприклад, Ухвала КМ України від 23 червня 1993 р. №472 «Правила відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим органом шкоди, заподіяної працівнику пошкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням їм трудових обов'язків» і ін.

2. .Объективная сторона правопорушення полягає в невиконанні або не належному виконанні чинного законодавства про працю і охорону праці (правил пожежної, радіаційної, ядерної, технічної безпеки, правил гігієни праці і виробничої санітарії) власником або уповноваженим їм органом підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевий, приладдя.

3._Субъектом правопорушення в даному випадку явля-^тся власник або уповноважений їм орган. Згідно законодавству України про охорону праці, власник або уповноважений їм орган несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці відповідно вимогам нормативних актів, а також забезпечує дотримання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці; на власника покладається систематичне проведення інструктажа (навчання) працівників з питань охорони праці, пожежної безпеки; власник зобов'язаний за свої засоби організувати проведення попереднього (при ухваленні на роботу) і періодичних (впродовж трудової діяльності) медичних оглядів працівників; зобов'язані організовувати ефективний контроль за рівнем викидів шкідливих і небезпечних виробничих чинників на здоров'я працівників, видачу способів індивідуального захисту, інформування про стан умов праці, про можливий ризик пошкодження здоров'я і інше.

4. У зв'язку з розширенням локального і договірного способів регулювання праці повинен розширятися нагляд і контроль не тільки за застосуванням трудового законодавства і законів про охорону праці, а і за уста-

новленієм умов праці локально, а також за договорами і угодами.

Нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю і охорону праці - діяльність спеціально уповноважених органів і інспекцій, яка направлена на захист трудових прав працівника і припинення порушень законодавства про працю і про охорону праці. Ці органи не залежать в своїй діяльності від власника або уповноваженого їм органу.

Державний нагляд за дотриманням законодавчих і інших нормативних актів про охорону праці здійснюють: Комітет з нагляду за охороною праці України; Міністерство охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України; органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України; органи і установи санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України; органи державного енергетичного нагляду Міністерства енергетики і електрифікації України.

Вищий нагляд за дотриманням і правильним застосуванням законів про працю і охорону праці здійснюється Генеральним