Предмет ІДПЗК

ІДПЗК – історично-правова наука, бо має зв’язок і з історією і з ТДП, являє собою невід’ємну частину юридичної науки. ІДПЗК вивчає процеси встановлення, загибелі різних держав і права, а також систему державних установ. ІДПЗК вивчається і пізнається. Комуністи не приймали ІДПЗК. Нині ІДПЗК дослідили на основі аналізу явищ. Саме такий підхід дає можливість виявити історичну закономірність ІДП. ІДП пов’язано з ТДП, яка спирається на конкретні дані історичного права, науки вирішення деяких понять.

Визначаючи предмет ІДПЗК вивчає процес виникнення, розвитку, суть, функції, соціальну роль та причини загибелі різних держав і системи права в їх хронологічній послідовності і конкретних соціально-економічних обставин. Знання потрібні для загальної освіти.

ІДПЗК, як самостійна галузь – з кінця XVIII - початку XIX століття.

Праці в галузі: багатотомна історія права Коллера і Венгера (1914 р.). “Панорама в сім’ї” (28 р.), твори американських авторів Вігмора і Сігля.

Методи дослідження:

метод матеріалістичної діалектики, згідно з яким всі явища суспільного розвитку повинні розглядатися у взаємозв’язку, бо історичний рух вперед по висхідній Марксисти підтасовували під свій лад, капіталістичне суспільство – загнивало; комуністи – процвітали.

Сучасна світова наука включає в себе широкий діапазон філософських процесів що пояснюють різні процеси. Зараз відмовляються від єдиноправного висновка про історію – за наявністю матеріалу плюралізму.

Є багато концепцій, що пояснюють походження держави і права.

У світовій історії виділяють і старий світ; середні віки, нові і новітні часи.

І. Історія держави і права старого світу (IV тис. до н.е. – 5 ст. н.е.)

ІІ. Історія держави і права середніх віків (VII – VIII ст.)

ІІІ. Історія держави і права нового часу (VIII – 1918 р.)

IV. Історія держави і права новітня (1918 - ...)

Стародавні держава і право. Держава і право країн стародавнього сходу. Найдавнішими державами і системами напевно були держави і правові системи стародавнього сходу, що виникли в ПД – ЗХ з Агії та ПН-СХ Африці.

У межиріччі (Тибр, Єфрат) виникли стародавні Мумер і Аккад, Вавилонія і Ассирія, по сусідству: Хеттська держава; Фінія; Семістські царства; Персія, Урарту та ін.

В Африці, в долині Нілу: Єгипет, Індія, Китай. В науці існує думка, що найдавніші держави виникли тут через природні умови. Разом з тим наявність пустелі зумовили необхідність штучного зрошення земель, тому будівництво іригаційних споруд і осушення боліт буде і є основним завданням землеробів. Общини стародавнього сходу зберіглись навіть тепер. Довго була общинна власність на землю. Однак згодом і общинники не справлялися з роботою. Стали масово використовувати рабів. Поява рабства, розвиток привело власне до розкладання первісного народу і появи держави. Інші держави в Азії і південно-західної Африки виникло в IV тис. до н. е. Вони сформували стародавній схід з характерними рисами.

1. В перших історіях зберіглась община, патріарх.

2. В зв’язку із збереженням общини тривала общинна власність на землю. Слабо розвивалась приватна власність.

3. В зв’язку з 1 і 2 було момент рабоволодіння.

4. Наявність домашнього рабства (раби мають мало прав).

5. Деспотна форма правління. В релігії – міститься ставлення до влади.

6. Наявність 3 галузей (відомств) управління:

1. Внутрішніх справ; 2. Військових справ; 3. Публіцистичних робіт.

1. Внутріщні справи – управління країною, накладання податків, сборів, мит; здійснення правосуддя.

2. Військових справ – оборона, забезпечення кордонів системою оборони, споруд.

(1 і 2 для інших держав).

3. Забезпечення організації суспільно-необхідних громадських робіт (канали, водосховища, палаци, піраміди і т. п.).

Найвідоміщі з країн стародавнього сходу:

Вавилон, Єгипет, Індія.

Тема: Держава і право Вавилону

Перші держави розташовані в межиріччі Тігру і Євфрату.

Стародавні греки називали Вавилон Месопотамією або Межиріччям. У 19 ст. виявлені вперше Реоргом Гротелендом, француз Бюрнув; норвежець Лассон. До цього часу основним джерелом знань про Межиріччя були Біблія, творм Геродота, Дюодора Сицілійського і Страбона (І ст. до н. е.).

Найдавнішим населенням на території Межирічкі були шумерійці, потім семіти (дкмають, що з Аравії). У V ст. шумерійці перейшли до осілого способу життя.На зміну родової – територіальна община. В межиріччі були відсутні важлив івиди технічної сировини – ліс; камінь, метал. Швидко утворювалась торгівля. З’являлися Тампари (купці). Це прискорило процес розпаду родинно-племінного ладу. На території Месопотамії виникло багато міст-держав (патесіат). Відповідно правителі – патесії (служителі Бога), або ісакул (Намісник Бога). Держави-міста: Ур, Урук, Лагаш, Кіш, Ассур.

Із стародавнього історичного джерела Єпос про Рільгамеша розповідається про потоп в Месопотамії. Цей твір старіший за Біблію. Написаний династією царів, що царювали до потопу (16 династій).

Домінувало місто-держава Кіш, потім місто-держава Лагаш, яким правив цар Урукагина. Він повернув общинникам землю, заборонив чинити насилля над селянами, зменшив штат чиновників і податки.

Скориставшись обуренням знаті на Урукагіна пішов УММ.

Далі – місто-держава Саргон, який утворив в Межиріччі єдину централізовану державу, яка проіснувала 200 р. Потім цю державу завоювали інші племена, які теж були вигнані через 130 р., їх вигнали шумерійці. Відновлено царство Ур, яке достигло високого рівня матеріальної і духовної культури. Донині зберіглись залишки вежі (Вавилонської, тепер в Іраку). Вежа мала 7 поверхів, на вершині – храм.

В Урі розвивається приватна власність, з’являється боргове рабство, але на початку 21 ст. до н. е. напали кочівники.

В кінці ІІІ – поч. ІІ – домінують аккаці, які заснували новий центр – Вавилон (ворота Бога). Згодом утворилась Вавилонська держава. З 11 царів першої династії за період від 1893 до 1954 рр. до н. е. найбільш відомим був Хамураппі. За його часів Вавилон досяг величи розвитку. Хамураппі оголосив себе намісником бога. Прославився