За Геродотом Вавилон Ш90 км, стіни навколо з шириною 9 м., 4-5 поверховими будинками. Сади Саміраміди.

Суспільний лад Вавилону в описі Хамураппі:

вільні і раби, вільні поділ; авіллум (людина) мали рабів і землю; найвищі пости в апараті; мушкену (дрібні люди) теж рабо- і землевласники, але бідніші, нерівноправні з авіллу утворювалсь в законнику Хамураппі: покара винних за потерпілого мушкену було менш суворим, ніж за авілума. Якщо авілум платив штраф, мушкену били батогами. При одруженні раба мушкену з вільною, то діти – вільні, а при одруженні раба авіллума – діти раби. Мушкену, проте, платив лікарю, дружині за розлучення, існував дійовий закон мушкену. Передбачалася смертельна кара за викрадення чи перехоплення раба. Групу мушкену становили слуги.

Тампари (купці, торговці). У Вавилоні існували торгівельні корпорації.

Найпривілейованіша група – жерці. Найбагатші жерці отримували податкі з на селення, навіть мали свої збіркові сили. Вони відіграли велику роль в житті суспільства. У Вавилоні святкували свято, коли королі складали корони перед жерцями.

Основна маса вільного населення – общинники, ремісники, міські низи. Вони використовувались на роботах. Общинники становили і основну масу в-ка. Найнища верства населення – вардум(раби). Джерела рабства – полон, продаж дітей в рабство, народження від рабині, купівля в інших країнах за борг.

Спочатку рабоволодіння – колективне (храмам, царю, общинам). На відміну від пізнішого рабства у Вавилоні раби мали деякі права (укладали угоди, щодо свого майна, протестували, коли його продавали). Тут раб виступав суб’єктом права. Тавро у раба не можна було стерти (відрубували пальці). З метою підняття продуктивної праці рабів відпускали на сброк (20% ціни раба/рік) 60 сяклів, тобто 12 склів – господарю. Відпущених на оброк визнавали правоводієздатними. Рабовласникі відпускали рабів на оброк, бо це було вигідно.

Державний устрій Вавілону.

На чолі мандату стояли правителі – патесі. Під час розпаду племен, вожді утворювали публічну владу. Природні умови потребували збереження общини, а великий обсяг робіт – центру управління.

Півнева влада – деспотія. Патесі мав в руках вищу адміністративну владу, найвищим суддею, верховним воєнначальником, видавав закони.

Патесі вели між собою війні. Переможці називали себе Лугалі (велика людина). А в Акатській династії – богами.

У ІІ тис. до н. е. царів вважали намісниками богів. Існували центр і місця адміністрації. Цар признавав всіх урядовців. Після царя за ієрархією йшов нубанда (управляючий царськими маєтками, підпорядковував собі місцеву адміністрацію, інколи заміняв царя). Високі сановники – скарбник, начальник царської гвардії і охоронці.

Адміністративно-державний поділ: провінції (очолював патесі потім губернатори – ісакку), округи (очолював макканаку). Міста очолювали рабіану, а общини – старійшини. Апарат управління займався збором податків, керував виробництвом.

В ранню епоху судді – жерці, місце суду – храм, потім світській характер – державні урядовці і місцеві правителі. Справа розглядалась в присутності 3-10 асесорів. В епоху Хамураппі з’явились професійні судді – діану шаріму (призначені царем). Помічники суддів – рабішу (збирали докази, доклади, свідків) були секретарі-виконавці (оформлення архівів, докладів, управління майном суду).

Найвищий суддя – цар.

Суддями стосовно рабів – рабовласники.

Ополчення з цивільних людей. Озброєння – пики, луки, клини, колісникі. В епоху Хамураппі виникло професійне військо. Піхота – рето і лучники – багру створювали реєстри військовозобов’язаних. За службу від царя отримували звання ілісу.

Тема 3: Джерела права в стародавньому Вавилоні.

Система законів Царя Хамураппі.

Найдавніші державні права – звичай, потім їм надавали загальноособисті значення. Старі звичаї ліквідували (наприклад звичай поліантрії (многомужства)); створювали нові звичаї (наприклад викрадення нареченої, без насильства).

Закон – інші державні права видавалися правителями. Вже в 3 тис. до н. е. з’явились перші закони, написані клиновидним письмом, вони виражали волю богів:

1. Законодавство дійшло 5 ст. патесі Лагаш-Урукагіна.

2. Фрагменти законника Ур-Намму (права Ур). З них дійшли: пролог (оголошення Намму себе намісником бога) 5 ст. (відомі штрафи за тілесні пошкодження).

3. Закони Усімуна (61 стаття) вміщували норми, які розглядали ціни і платню за послуги, сімейні відносини, відносини що випливали з зобов’язань, кримінальні норми, регулювання становища світу.

4. Законник Ліппіт-Уштара (прав. Іссіну) – вступ, епілог, 50 статтей – норми сімейного і спадкового права, зобов’язального і кримінального права.

5. Законник Хамураппі (ІІ тис. до н. е.) – найблищий с початку зміни на глиняні таблиці, потім – на стовбі з базальту; 282 статті невідомо текст 21 ст. Законами Хамураппі: цивільне, зобов’язальне, шлюбно-сімейне, спадкове права, трудові відносини, кримінальні права та кримінально-правове право.

Поділу на параграфи нема. Внесена система простет, текст за ним можна групувати, 5 статтей суд і судочинство, за підкуп, тяганину – штраф у 20 кратному розмірі ціни товару і звільнення за фальшиве обвинувачення, зміна вироку; таке ж покарання спідкало за брехню.

6 – 126 статтей – ІІ розділ – норми що регулюють правове становище різної форми власності.

Користуючись чужою власністю, договірні і позадоговірні зобов’язані з статті власності.

ІІІ розділ 127 – 195 статтей – шлюб і сім’я. Тут норми щодо форми і умов укладення шлюбу, багатоженства, розлучення, майнових відносин, подружжя, відносини батьків і дітей, спадкування, злочинів і проступків проти сім’ї.

IV розділ – злочини проти особи і відповідальних за них (196 – 214 ст.)

V розділ – праця: умови і оплата, знаряддя і ін.

Причини видання законів Хамураппі: “Щоб знищити беззаконня і зло, щоб сильний не гнобив слабкого, щоб дати сяяти справ”.

1. Вавилон був великою державою і треба було створювати порядок через закони.

2. Прагнення рабовласників встановлення привілегій, забезпечити себе і своє майно