3. Прагнення Хамураппі влагодити соціальні протиріччя: розорення трудівників, ліквідація рабства.

Право власності: 1. державна власність; 2. храмова; 3. общинна; 4. приватна; 5. Земля “Інку”. 1. розпорядки царя оброблялися рабами, або здавалися в оренду; 2. Налоги храмам, прибутки – теж, (інколи здавання в оренду), землі здавали в оренду; 3. Обща земля розділялася на парцелли, представники общини не могли дарувати і т. п. землю без згоди всієї общини; парцели – окремі сім’ї обробляли.

4. На межах стояли камені із текстом про власника і спосіб придбання землі (камні називалися кудуру), власник мав повинності на норми царя общини. Землю купували за письмовими угодами при свідках.

5. Різновид царської землі. Надав у нагороду за відповідальну службу (лише на час служби) землю можна було передати у власність синові, якщо він теж воїн царя.

Існували 2 способи продажу землі інку: людям, що були на службі царя; якщо воїн найняв когось, то йго вбивали; при поверненні з полону – землю повертали; при користуванні землею іншим (не менш 3 р.) воїном, то земля не поверталась.

На рабів – ті ж форми власності.

Зобов’язальне право. За невиконання позики втрата волі.

Договір укладали у письмовій формі, у присутності свідків, фіксувалась воля обох сторін, предмет купівлі-продажу (рухомість, нерухомість, раби). Щодо рабів – у випадку втечі, хвороби відшкодовували повністю вартість раба тим, хто продав раба. Акти продажу з приватних рабів ціна, кредити, продавали навіть дітей (за борги).

Евікція – вимога з тих осіб повернення їх майна з незаконне користування. У договорі матеріального зобов’язання обох сторін не змінювали рішення (коли таке ставалося – фтрафи).

Обмеження купівлі-продажу: вдова не розпоряджалася майном чоловіка. Договори найму: речей (або майнове наймання), рухомість і нерухомість. Акти в письмовій формі при свідках. При наймі землі – договір оренди (1 р. Але були й на 3-5 р.). У цих договорах – фіксувалась плата частиною врожаю. Законами Хамураппі – чіткі закони інтересів землевласника (при неврожаї – не звільнення від плати). Якщо орендар залишав поле необробленим, то, крім плати – обробляв. Стихійні лиха: якщо в договорі – тв. платне, то збиток ніс орендар, якщо ж ні встановлювалась платня в визначенні чітким майбутнім врожаєм, то збитки – навпіл. Договір найму житла (в основному 1 р., бували на 0,5 р.). Якщо власник отримав платню, а вимагав виселенню, то він повертав плату, а наймав безплатно жив до кінця строку найму. Сервітути – право користуватись чужою річчю (на 1 р.) в основному право переходу чи проїзду через земельні ділянки (мали бути точні межі і платня, за храмові землі – більше).

Наймання речей – розмір плати, міра відповідальності за втрату чи пошкодження найманих речей.

Особистий найм – найм послуг вільних людей. В договорі встановлюється розмір праці, час оплати, можливість достроково припинити дію договору, коли це не обумовлено, то той, хто порушив – без оплати, або плати. Відповідальність за матеріальні цінності (в багатократному, збільшеному розмірі). Договір позики укладається в письмовій формі. У Вавилоні – поширений. Позика – 50-100%. Неплата боргу, або % приводила до втрати волі.

1. Пожиттєве рабство (ліквідовано), встановлювалось до 3 р. Повернення позики.

2. Встановлювали норму, яке передбачає відповідальність кредитора за смерть заложників боржника, з вини кредитора. За сина боржника – син кредитора. За раба – штраф, в основному сріблом.

3. Відповідальність кредитора в разі захоплення ним майна боржника без його згоди. Він повертає майно і не одержує боргу.

4. Об’єкт несплати боргу і відсотків; стихійне лихо.

5. Право повернути борг іншим майном.

6. Передбачена відповідальність лихварів за ошукання боржників за майно (коли недоважив і т. п.), то він втрачав те.

7. За завищення відсотку; за зерно встановлювали 33%, за гроші 20%. Якщо лихвар обдурив на відсотки, то втрачав позику.

Договір зберігання речей. Норма невідома. Свідок обов’язковий. Договір передбачав плату за збереження зерна. Види відповідальності за договір: за нестачу зерна, повертають зерно в подвійній кількості; за заперечення факту приймання речей на зберігання (у випадку підтвердження свідками) – в 2 рази. За пропажу речей – повернути повну вартість речей, за безпідставну вимогу повернути річ, яка не здавалася на зберігання вимагач платив двохкратну ціну речі. За втечу раба – віддати раба, або заплатити вартість. За присвоєння речей, золота за умовою доставки в певне місце зберігач платив 5-кратну ціну. Зберігач міг повернути не ті самі речі, а аналогічні, або еквівалентні. Договір доручення, Договір товариств з метою сплати виробленого зерна, коли знищене зерно, то збиткі навпіл, купівля – теж по половині.

Договір купця, торговця з торговими агентами (договір тамкара з шамаллу) 2 види: тамкар дає шамаллу гроші при здійсненні подорожі з торговою метою, або ж давав товар на продаж, якщо шамал змахлював, то повертав гроші (можливо з відсотком). А так Ѕ; якщо прибутку не було – гроші в двохкратному розмірі.

Звільнявся від відповідальності шамалл, коли його пограбували, але він мав заприсягтися в храмі. Коли тамкару шамах давав гроші за товар, давалася розписка. Коли заперечувався факт позики, то шамал повертав усе в 3-х кратному розмірі, як були свідки. За заперечення факту повернення позики тамкар платив у 6-ти кратному розмірі.

Зобов’язання з приводу заподіяння шкоди передбачалось відшкодування збитків пастуха, худоба якого паслась на чужому полі (відповідно до площі землі). За вирубку лісу – штраф.

Обов’язок власника судна відшкодувати вартість судна, коли судно, що йшло вгору потопило судно, що йшло вниз.

За тілесні ушкодження – оплата лікування.

Перед шлюбом – угода і тірхату (викуп за точку батька). Подарунок сім’ї дівчини – біблу. Угода