Кримінальне і кримінально-процесуальне право. Кримінальне право визначає, які суспільне небезпечні діяння є злочинами і які покарання можуть бути призначені особам, винним у вчиненні цих злочинів. З метою правильного з'ясування питання про винність особи у вчиненні злочину і застосування до неї покарання встановлена особлива процесуальна процедура, яка полягає в розслідуванні і розгляді кримінальних справ. Ця процесуальна процедура (кримінальний процес чи кримінальне судочинство) регулюється нормами кримінально-процесуального права, зосередженими в Кримінально-процесуальному кодексі України. Таким чином, зв'язок між кримінальним (матеріальним) правом і кримінально-процесуальним правом проявляється насамперед у тому, що вони співвідносяться між собою як зміст і форма.

Кримінально-процесуальне право є формою, в якій знаходить своє застосування кримінальне право. Кримінальне право і кримінальні правовідносини реалізуються через право кримінально-процесуальне, через кримінально-процесуальні відносини. Якби не було кримінального права, кримінально-процесуальне право було б безпредметним Відсутність кримінально-процесуального права позбавило б кримінальне право тієї необхідної процесуальної форми, в якій воно лише і може зберегти якості права, не перетворюючись на свавілля.

Кримінальне і кримінально-виконавче (виправно-трудове) право. Кримінально-виконавче право (його також називають виправно-трудовим правом, а ще раніше цю галузь права іменували пенітенціарним правом) являє собою сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у процесі виконання покарань, визначених у вироку суду. Тісний зв'язок кримінально-виконавчого права з кримінальним правом визначається насамперед тим, що перше ґрунтується на нормах другого.

Кримінальне право визначає підстави, межі, умови і порядок призначення покарань. Сам же порядок і умови виконання (відбування) таких покарань регулюються нормами кримінально-виконавчого права, зосередженими у Кримінально-виконавчому кодексі України. Мета покарання, визначена в ст. 50 КК, а саме кара засудженого, його виправлення, а також попередження вчинення нових злочинів як засудженими, так й іншими особами, знаходить свою подальшу реалізацію в кримінально-виконавчому праві.

Кримінальне право і міжнародне право. Зв'язок цих галузей права визначається тим, що деякі їх інститути регулюються і міжнародним, і кримінальним правом. Так, питання чинності кримінального закону в просторі, його поширення на іноземців і осіб без громадянства, питання про відповідальність осіб, що користуються дипломатичною недоторканністю, видача злочинців регулюються нормами як кримінального, так і міжнародного права.

Цей зв'язок проявляється і в тому, що деякі норми кримінального права введені у кримінальне законодавство на підставі міжнародних угод, до яких приєдналася Україна. Так, відповідно до Гаазької (1970 р.) І Монреальської (1971 р.) конвенцій про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден у КК встановлена кримінальна відповідальність за угон повітряного судна (ст. 278). Згідно з міжнародною конвенції ю про заборону найманства в КК уведена стаття, яка встановлює відповідальність за найманство (ст. 447) [5, c. 14 – 16].

Слід зазначити, що в Україні визнається пріоритет міжнародного права. Законом України від 10 грудня 1991 р. «Про дію міжнародних договорів на території України» прямо закріплено, що узгоджені і належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори складають невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства [4]. У ст. 9 Конституції України зазначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Це означає, що положення міжнародних договорів про боротьбу з окремими видами злочинів обов'язково підлягають імплементації (включенню) у КК, а тому в разі вчинення такого злочину застосовується не міжнародний договір, а відповідна стаття КК.

Висновки.

Отже, Кримінальне право як галузь права України має предмет правового регулювання. До нього входить охорона найбільш важливих суспільних відносин та встановлення міри відповідальності за вчинення суспільно небезпечного діяння, що їх порушує. Щодо методу правового регулювання, то останній застосовується лише у таких випадках: 1) коли вчинене діяння є суспільно-небезпечним і, відповідно до закону, містить склад конкретного злочину; 2) коли особа, яка вчинила це діяння, була у стані осудності, досягла на час його вчинення встановленого законом віку і підлягає покаранню. Особливості предмету та методу Кримінального права зумовлюють відповідні принципи (основні засади) даної галузі права, до яких слід віднести: відповідальність лише за вчинення суспільне небезпечного діяння, передбаченого законом як злочин; відповідальність лише за наявності вини; особистий характер відповідальності; індивідуалізація кримінальної відповідальності та покарання а також принципи гуманізму, інтернаціоналізму та невідворотності покарання. Дані принципи реалізуються через ті завдання, які ставляться перед Кримінальним правом. До основних функцій належать: заборонна, охоронна та регулятивна.

Щодо системи Кримінального права, то слід зазначити, що вона відповідає структурі Кримінального кодексу України і поділяється в першу чергу на Загальну та Особливу частини, які в свою чергу поділяються на інститути. Предмет, метод та завдання кримінального права також визначають місце його у системі права України. .

Література.

Конституція України від 28.06.1996.

Кримінальний кодекс України в редакції від 5 квітня 2001 року. ВВРУ №

Кримінальний кодекс Української РСР в редакції від 1960 року.

Закон України від 10 грудня 1991 р. «Про дію міжнародних договорів на території України».

Кримінальне право України. Загальна частина. Під ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. Київ – Харків, Юрінком Інтер, 2001 р.

Игнатов А.И., Костарева Т.А. Уголовное