Курсова робота

на тему:

“Кримінальне п раво як галузь права”

План.

Вступ.

1. Поняття кримінального права.

2. Методи кримінального права.

3. Завдання, функції та принципи кримінального права.

4. Система кримінального права.

5. Кримінальне право і суміжні галузі права.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ.

Тему „Кримінальне право як галузь права” можна назвати вступною, першою в процесі вивчення однойменного курсу. У цій темі слід розкрити перш за все поняття та предмет даної галузі права, тобто окреслити коло суспільних відносин, які регулюються кримінальним законодавством. Тут також слід проаналізувати значення, в якому вживається термін „кримінальне право”.

Як і характеристика будь-якої галузі права, характеристика Кримінального права повинна включати в себе поняття методу правового регулювання, тобто необхідно відповісти на запитання яким чином здійснюється регулювання суспільних відносин у Кримінальному праві.

Крім цього, слід вказати у даній роботі на ті завдання, які покладаються на Кримінальне право як галузь права а також основні принципи, якими воно керується при виконання цих завдань для досягнення цілей кримінального судочинства.

Характеристика Кримінального права як галузі права була б неповною без аналізу його внутрішньої структури та взаємозв’язку з іншими юридичними науками, зокрема такими як конституційне, адміністративне, кримінально-процесуальне, кримінально-виконавче, та міжнародне право.

Саме у такому вигляді, на думку автора, слід викласти зміст даної роботи. Вирішення цих питань дасть можливість зрозуміти специфіку та роль кримінального права як галузі права України.

1. Поняття кримінального права.

Поняття «кримінальне право» вживається в двох значеннях, а саме:

1) кримінальне право — це галузь права (одна із галузей — кримінальне законодавство). Звідси кримінальним правом іменують закони, тобто нормативні акти, в яких містяться положення цієї галузі права;

2) однак під кримінальним правом розуміють і науку кримінального права, тобто теорію кримінального права, наукову дисципліну, доктрину.

Розглянемо кримінальне право як галузь права.

Кримінальне право як самостійна, окрема галузь права має низку ознак як загальних для всіх галузей права, так і специфічних тільки для неї. Виходячи з цього, кримінальне право:

1) являє собою систему (сукупність) юридичних норм (правил поведінки), встановлених у суспільстві Норми кримінального права — це узагальнені правила, що охоплюють безліч відповідних життєвих ситуацій, індивідуальних випадків. Так, норми про відповідальність за умисне вбивство передбачають всі можливі в реальному житті конкретні випадки вбивств, як би вони одне від одного не відрізнялися. Норми кримінального права загальної дії, крім того, є загальнообов'язковими до виконання, маючи тим самим ознаку загальнообов'язкової нормативності. Ці норми здебільшого виступають як норми-заборони. Вони забороняють певні вчинки людей, а саме злочинні дії або злочинну бездіяльність, під загрозою застосування за їх вчинення особливих примусових заходів — кримінального покарання;

2) його норми (правила поведінки) встановлюються лише вищими органами законодавчої влади і закріплюються у відповідних законах. Це так зване позитивне право, або чинне право. Саме тому кримінальне право має формальну визначеність — воно точно фіксує в законах у граничне формалізованому вигляді в письмовій формі ознаки злочинів і покарань за них, тобто вимоги, що ставляться до поведінки людей, межі та умови їх вчинків, наслідки протизаконних дій або бездіяльності. Слід спеціально відмітити, що формальна визначеність кримінального права — це не тільки гарантія законності та однаковості застосування його норм, а й одне з невід'ємних прав людини. Визначеність правових приписів, фіксуючи межу між злочинною і незлочинною поведінкою, чітко визначає тим самим можливість людини здійснювати свої права і свободи відповідно до закону, чітко уявляти, що дозволено, а що заборонено кримінальним законом.

Відповідно до Конституції України кримінальні закони видаються лише Верховною Радою України. Ніякі інші державні органи або посадові особи (навіть Президент України) не правомочні видавати норми кримінального права. За цією ознакою кримінальне право відрізняється від інших галузей права (наприклад, норми цивільного права можуть встановлюватися урядом, норми адміністративного права — навіть органами влади на місцях). Отже, кримінальне право знаходить свій вираз тільки в законах. Відтак, основним джерелом кримінального права є кримінальний закон;

3) має свій предмет і метод правового регулювання. Норми кримінального права встановлюють, які суспільне небезпечні діяння є злочинами і які покарання підлягають застосуванню до осіб, що вчинили ці злочини (ч. 2 ст. 1 Кримінального кодексу України2). Злочин і покарання — це ті суспільні явища, що визначаються нормами кримінального права. Саме відносини, що виникають у зв'язку із вчиненням злочину і застосуванням за це певних покарань, і становлять предмет кримінального права. Оскільки злочини мають підвищену, суспільну небезпечність для суспільних відносин, що склалнся в Україні, і правопорядку, держава застосовує за їх вчинення й найбільш гострі примусові заходи — кримінальні покарання. Застосування покарання — це метод правового регулювання відносин, що виникають у зв’язку із вчиненням злочину.

У покаранні, що призначається судом від імені держави за вчинений злочин як санкція за порушення кримінально-правової заборони, передбачена в законі, проявляється і така властивість кримінального права, як його державна забезпеченість.

Отже, можна відзначити, що кримінальне право як система норм (законів) має такі ознаки: загальнообов'язкову нормативність, формальну визначеність і державну забезпеченість, а також властиві йому предмет і метод правового регулювання. Ці ознаки, притаманні праву взагалі, стосовно кримінального права виступають дуже чітко і своєрідно, відображуючи особливості цієї галузі права.

Таким чином, кримінальне право як галузь права — це система, сукупність юридичних норм (а по суті — законів), прийнятих Верховною Радою України, що встановлюють, які суспільна небезпечні діяння с злочинами і які покарання підлягають застосуванню до осіб, що їх вчинили.

У цьому визначенні