Суб’єкти-особи, які є носіями суб’єктивних прав і юридичних обов’язків;

Об’єкти – те, з приводу чого суб’єкти вступають у відповідні відносини, і через що ці відносини виникають;

зміст – це суб’єктивні права, юридичні обов’язки, відповідальність суб’ктів правовідносин, а також спосіб, взаємозв’язку, який виникає на підставі змісту.

Для кримінального права має значення визначення злочину, а також суб’єкта і об’єкта суб’єктивної та об’єктивної сторони кладу злочину. У даному випадку необхідно визначитись із суб’єктом злочину. Ст.18 КК України вказує, що суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього кодексу може наставати кримінальна відповідальність. Звідси можна визначити ознаки суб’єкта злочину, якими є:

фізична особа;

вік;

осудність.

Для даного дослідження безпосереднє значення має така ознака, як вік суб’єкта злочину. Це є одна із загальних вимог притягнення особи до кримінальної відповідальності. Юридична енциклопедія, визначаючи загальні поняття віку особи, виходить із двох аспектів: хронологічного і біологічного. У хронологічному: це період часу від народження людини до будь-якого моменту відліку. У біологічному: це характеристика певного періоду життя людини, що відображає анатомо-фізіологічний стан організму людини [8,c.471].

Ст.22 КК України передбачає, що кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років. І ця норма повністю відповідає нормам дитячої та юнацької психології, яка стверджує, що уже у такому віці особа здатна у повній мірі усвідомлювати свої вчинки та керувати ними. Що ж стосується ч.2 ст. 22 КК України, то у віці від 14 до 16 років, підлягають кримінальній відповідальності лише за учинене вбивство (ст 115-117), посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника іноземної держави (ст.112, 348, 379, 400, 443), умисне тяжке тілесне ушкодження (ст.121, ч.3, ст 345, 346, 350, 377, 398), умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст.122, ч.2. ст 345, 346, 350, 377, 398), диверсію (ст.113), бандитизм (ст.257), терористичний акт (ст.258), захоплення заручників (ст.147 і 349), згвалтування (ст. 152), насильницьке задоволення статевої пристрасті неприроднім способом (ст.153), крадіжку (ст.187, ч.1 ст.262, 308), грабіж (ст.186, 262, 308), розбій (ст.187, ч.3 ст.262, 308), вимагання (ст.189, 262, 308), умисне знищення чи пошкодження майна (ч.2 ст.194, 347, 352, 371, ч.2 та ч.3 ст.399), пошкодження шляхів сполучення транспортних засобів (ст.277), угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (ст.278), незаконне заволодіння транспортним засобом (ч.2,3 ст289), хуліганство (ст. 296). Тобто законодавство передбачає кримінальну відповідальність із 14-річного віку за 47 складів злочину у ...

Проте, незважаючи на це деякі учені ставлять питання про те, що і вік кримінальної відповідальності, передбачений у КК України від 5 квітня 2001 року є зависоким. Оскільки уже 11-13-літній підліток здатний до підготовленого і добре спланованого злочину, маючи на увазі акти делінквентної поведінки, які мають всі ознаки злочинів, крім вікових [9, c.74]. При цьому учені, які підтримують таку точку зору, відкидають напрацювання психологів з цього питання, вважаючи їх недостатньо обгрунтованими. На нашу ж думку, досить вагомий аргумент наводить К.Є.Ігошев, стверджуючи, що нервова система підлітка ще перебуває на стадії формування. Через це у підлітків спостерігається певна непостійність у виробленні ??? реакцій, послаблений контроль кори головного мозкунад підкоркою (в порівнянні з дорослими), не повною мірою розвинуте усвідомлення значущості словникових подразників (другої сигнальної системи) та ін. Ці особливості впливають на психологію підлітка, його поведінку. Мотиви діяльності підлітків часто мають характер афектів, емоційних спалахів. Лінія поведінки нестійка, вчинки нерідко не контрольовані свідомістю (імпульсивні), дії часто ненавмисні [10,c.15]. Тому погляди щодо можливості усвідомлення малолітнім суспільно-небезпечного діяння, його наслідків, є неправомірними і суперечать психології. У молодшому підлітковому віці особа не володіє здатністю правильно визначати свої вчинки і передбачати їх наслідки.

Отож, вважаємо, що питання зменшення віку кримінальної відповідальності у порівнянні з КК України є недоцільними. Малолітні особи (особи у віці до 14 років), зважаючи на ст.22 КК України, не можуть бути суб’єктами злочину і не підлягають кримінальній відповідальності, виходячи з їх психологічної, фізіологічної та соціальної незрілості. Проте відповідне відповідне твердження зазнає порушень на практиці і джерелом цього послужило кримінально-процесуальне законодавство, а саме зміни, які внесені до нього 23 грудня 1993 року. Згідно з якими передбачено порушення кримінальної справи за фактом вчинення суспільно-небезпечного діяння особою, починаючи з 11 років і до досягнення віку кримінальної відповідальності. Деякі вчені вважають, що ця норма закріплена з тим, щоб з’ясувати чи не було вчинено злочину, передбаченого ст.304 КК України про втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, а також з метою встановлення матеріальної шкоди, її розміру та з’ясувати, чи не виступає неповнолітній прикриттям дорослого, який вчинив злочин [11,c.93]. Необхідно згадати, що ч.5 ст.7-3 КПК України передбачає: якщо встановлено, що особу,я ка вчинила у віці до 14 років суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, за яке кримінальним кодексом України передбачене покарання у вигляді позбавлення волі понад 5 років, необхідно у зв’язку з цим ??? ізолювати, то за постановою слідчого або органу дізнання, за згодою прокурора за вмотивованим рішенням суду, її може бути поміщено у приймальник-розподільник для неповнолітніх на строк до 30 діб.