б) звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим (ст.46) при умові, що особа вчинила вперше злочин невеликої тяжкості, примирилась з потерпілим, відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну нею шкоду;

в) звільнення від кримінальної відповідальності на поруки (ст.47) якщо особа вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, щиро покаялася. Неповнолітній передається на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням, за умови що він протягом року з дня передачі його на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку. Якщо неповнолітній порушив відповідні умови, він буде притягнений до кримінальної відповідальності за вчинений злочин;

г) звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки (ст.48) при умові, що неповнолітній учинив вперше злочин і він є невеликої або середньої тяжкості, якщо на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене діяння втратило суспільну небезпеку або ж неповнолітній перестав бути суспільно небезпечним;

Звільнення від кримінальної відповідальності не підставі ст.86 КК України та Закону України Про застосування амністії в Україні від 1 жовтня 1996 року.

Спеціальні, які застосовуються тільки до неповнолітніх – примусові заходи виховного характеру.

Ст.97 КК Україні передбачає, що неповнолітній, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості може бути звільнений від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення помітне без застосування покарання. У цьому разі до нього застосовуються примусові заходи виховного характеру, які не є кримінальним покаранням. Також відповідні заходи застосовуються і до особи, яка вчинила злочин до досягнення віку кримінальної відповідальності. Якщо ж неповнолітній буде ухилятися від цих заходів, то тоді він буде притягнений до кримінальної відповідальності.

Примусові заходи виховного характеру є заходом державного примусу, який застосовується незалежно від бажання винного. Їх покладення, крім іншого, зумовлене необхідністю позбавлення неповнолітнього, який вчинив злочин, ілюзії про безкарність його дій та повне прощення вчиненого у зв’язку із звільненням від кримінальної відповідальності [14, c.207].

У ч.2 ст105 КК України наведений вичерпний перелік примусових заходів виховного характеру. Суд може застосовувати 1 чи декілька із них і поряд призначати неповнолітньому ще і вихователя. До примусових заходів виховного характеру відносяться:

Застереження, яке полягає в осуді поведінки неповнолітнього від імені суду, попередженні про неприпустимість порушення закону в подальшому. При цьому роз’яснюються наслідки повторного вчинення злочину, а також ухилення від застосування до нього інших примусових заходів виховного характеру [15,c.217];

Обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього – обмеження перебування поза домівкою в певний час доби; заборону відвідувати певні місця, змінювати без згоди органу, який здійснює за ним нагляд, місця проживання, навчання чи роботи, виїжджати в іншу місцевість; вимога продовжити навчання, курс лікування при хворобливому потягу до спиртного або вживанні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів тощо;

Передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють, допускається лише за наявності даних про їх здатність забезпечити позитивний виховний вплив на нього та постійний контроль за його поведінкою. У будь-якому разі не можна передавати неповнолітнього під нагляд батькові чи матері, які позбавлені батьківських прав. Деякі суди не зазначають у постановах прізвища батьків, яким передається дитина під нагляд. Наприклад, постановою Зарічного р-н суду м. Сум від 10 травня 2002 року до неповнолітнього К. було застосовано такий примусовий захід виховного характеру, як передача під нагляд батькам. Але в постанові суд не зазначив прізвища, імена та п батькові осіб, яким передано неповнолітнього під нагляд. Такі ж недоліки допускали суди Івано-Франківської області [2,c.31-32];

Передача неповнолітнього під нагляд педагогічного чи трудового колективу можлива тільки за згоди цього колективу, а також неповнолітній може бути переданий під нагляд окремих громадян на їх прохання. При цьому відповідні особи відповідні особи зобов’язані здійснювати на неповнолітнього виховний вплив та постійний контроль за його поведінкою. Неповнолітній передається під нагляд педагогічного колективу за місцем навчання, а трудового – за місцем роботи;

Покладання на неповнолітнього який досяг 15-річного віку і має майно, кошти або заробіток, обов’язку відшкодування заподіяних майнових збитків. Цей захід може бути застосований лише при наявності ряду умов:

а) злочином неповнолітнього заподіяна майнова шкода фізичній або юридичній особі;

б)неповнолітній має майно, яке належить йому на праві приватної власності, або отримує самостійний заробіток (зарплату, стипендію);

в) він погоджується відшкодувати заподіяні майнові збитки у розмірі та в строки визначені судом, розуміючи, що це є умовою його звільнення від покарання [15, c.218];

г) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк що не перевищує 3 років – застосовується до осіб, виправлення яких неможливе за допомогою іншого примусового заходу виховного характеру.

Проте як свідчить судова практика, відповідне положення КК України порушується. Так деякі р-н суди Київської області застосовуючи відповідний захід, не визначають у судових постановах конкретний строк їх утримання. При цьому у резолютивних частинах постанов формулювання такого типу: "...на строк, що не перевищує трьох років", або "...до виправлення" (тобто взагалі без зазначення строку) [16, c.29].

У відповідні установи не можуть бути направлені особи, які визнані інвалідами, а також ті, яким згідно з висновком відповідних спеціалістів перебування в таких установах протипоказане за станом здоров’я. Однак суди не у всіх випадках з’ясовують питання про можливість