Що ж стосується звільнення неповнолітніх від покарання і його відбування, то сюди слід віднести:

Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру. Умовами його застосування є:

а) вчинення злочину невеликої або середньої тяжкості, незважаючи на кількість таких злочинів. При цьому не має значення чи має неповнолітній судимість;

б) щире розкаяння і подальша бездоганна поведінка, які можуть підтверджувати: допомога потерпілому як одразу ж після посягання, так і згодом; добровільне і повне усунення шкоди, заподіяної злочином; утримання інших учасників посягання від його продовження або повторення; з’явлення із зізнанням до органів влади; викриття співучасників; правдиві показання дані в ході судового слідства і судового розгляду справи; добросовісне ставлення до праці та навчання; дотримання правил поведінки в громадських місцях та в побуті. Відповідні дії повинні бути невимушеними чи епізодичними, а а свідчити про певну лінію поведінки в період після вчинення злочину, стале намагання спокутувати провину, виправитися [15,c.217].

При наявності цих умов суд постановляє обвинувачувальний вирок без призначення покарання і особа вважається такою, що не має судимості. Відповідні примусові заходи виховного характеру, передбачені ч.2 ст. 105. Їхня характеристика проводилась вище.

Звільнення від відбування покарання з випробуванням, яке передбачене ст.104 КК України. Умовами його застосування є:

а) застосовується лише у разі засудження неповнолітнього до позбавлення волі на строк не більше 5 років;

б) іспитовий строк встановлюється від 1 до 2 років залежно від тривалості позбавлення волі, яке повинен був відбути неповнолітній засуджений;

в) у відповідному випадку суд може покласти на окрему особу за її згодою або на її прохання, обов’язок щодо нагляду за засудженим та проведення з ним виховної роботи;

г) тільки у тому випадку, якщо виправлення неповнолітнього можливе без застосування реального покарання.

Зважаючи на відповідний обов’язок, це може бути лише повнолітня особа, яка здатна справити позитивний виховний вплив на неповнолітнього і має позитивні характеристики.

Після закінчення іспитового строку, засуджений, який виконав покладені на нього обов’язки та не вчинив нового злочину на підставі ч.1 ст.78 КК України звільняється судом від призначеного йому покарання. Якщо ж він не виконує покладені на нього обов’язки або систематично вчиняє правопорушення, що потягли за собою адміністративне стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд на підставі ч.2 ст.78 КК направляє засудженого для відбування призначеного покарання. У тому числі, якщо особа, на яку покладено обов’язок щодо нагляду за засудженим та проведення з ним виховної роботи, відмовилася від такого обов’язку на підставі неналежної поведінки засудженого. А якщо особа протягом іспитового строку вчинила новий злочин, то суд на підставі ч. ст.78 за правилами передбаченими ст.71,72 КК України призначає остаточне покарання, проте воно у будь-якому разі не може перевищувати 15 років позбавлення волі. У даному випадку особа матиме судимість.

Звільнення від покарання в зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, передбачене ч.3 ст.106 КК України, яка встановлює наступні строки.

два роки – у разі засудження до покарання не пов’язаного з позбавленням волі, а також при засудженні до покарання у виді позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;

п’ять років – у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше 5 років за тяжкий злочин;

сім років – у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше 5 років за тяжкий злочин;

десять років – у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин.

Особливості обчислення строків давності у даному випадку такі ж як і при обчисленні строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, які уже зазначались вище. У даному випадку особа вважатиметься такою, що не має судимості

Повне або часткове звільнення від покарання на підставі ст.8 та 87, а також Закону України "Про застосування амністії в Україні" від 1 жовтня 1996 року та "Положення про порядок здійснення помилування", затвердженого указом Президента України від 12 квітня 2000 року.

Говорячи про звільнення від покарання слід згадати і про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, хоч воно і не є різновидом першого, проте застосовується після відбуття засудженим певної частини покарання, наперед визначеної ч.3 ст.107 КК України. Умовами його застосування є:

Якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці та навчання провів своє виправлення;

фактичне відбуття:

а) не менше 1/3 призначеного строку покарання у вигляді, позбавлення волі за злочини невеликої або середньої тяжкості і за необережний тяжкий злочин;

б) не менше 1/2 строку покарання у вигляді позбавлення волі, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також якщо особа раніше відбувала покарання у вигляді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила у віці до 18 років новий умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;

в) не менше 2/3 строку покарання у вигляді позбавлення волі, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбула покарання у вигляді позбавлення волі; була умовно-достроково звільнена від відбування покарання, але