в вигляді взяття під варту або заставу, то постанова повинна бути санкціонована прокурором. Наявність постанови санкціонованої прокурором, свідчить про визнання в даному випадку особи як підозрюваної. Таким чином, для визнання особи підозрюваним необхідно, щоб була в наявності кримінальна справа, відповідна особа, дані які засвідчують про підозрювання його в скоєнні злочину та відповідний документ, тобто протокол про затримання та постанову про застосування заходів присікання. Відсутність хоча б одного з цих компонентів не дозволяє вважати особу навіть фактично затриманого підозрюваним. З вище вказаного випливає про недопустимість застосування до даної особи допиту, обшуку і т. п. Якщо ж дані заходи були здійснені, то отримані дані не мають юридичної сили і не можуть бути використані, як докази по справі.
Підозрюваний - факультативний учасник кримінального процесу, Особа, яка скоїла злочин, може ним і не бути, Підозрюваний є тимчасовою фігурою, Термін протягом якого особа вважається підозрюваним не може перевищувати 72 години відповідно до Конституції України (ст.29), а також КПК України (ст. 106).Але в будь-якому випадку в стані підозрюваного особа може перебувати не більше 10 діб. Якщо зібрано достатню кількість доказів і особі пред'явлено обвинувачення, то вона переходить в становище обвинуваченого. Якщо і буде встановлено, що підозрюваний вчинив малозначне ділення, чи злочин, який не являє великої суспільної безпеки, виноситься постановою про припинення кримінальної справи, та застосування заходів громадського впливу.
В випадках, коли підозра відпадає і встановлюється непричетність особи до даного злочину, тоді виноситься постанова про відміну заходів присікання. Коли буде встановлено, що дії підозрюваного не містять склад злочину і він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності, то про це виноситься постанова, а особа при певній необхідності може бути допитана в якості свідка.
В проекті КПК України, підготовленого групою Кабінету Міністрів, зроблена спроба розкрити поняття підозрюваного, обмежуючи його двома словами. Відповідно до ст.33 проекту КПК України підозрюваним визначається [10; ст21].
1) особа, стосовно якої порушено кримінальну справу;
2) особа, до якої до притягнення в якості обвинуваченого застосовані заходи присікання;
3) особа, від якої до притягнення в якості обвинуваченого взято розписку про явку за викликом слідчого дізнавача чи суду, а також про те, що він повідомить про зміну місця проживання (ст.33).
Таким чином, в проект КПК поняття підозрюваного подане більш точно, ніж в нині діючому кримінально-процесуальному законодавстві, Таке визначення дозволяє визнавати особу в якості підозрюваного на самих ранніх етапах досудового розслідування, що тягне за собою реалізацію, його прав та законних інтересів, а найважливіше - можливість скористуватись своїм конституційним правом на захист.
1.2 Особисті права підозрюваного та їх гарантії передбачені Конституцією України.
Метою сучасного розвитку суспільства є затвердження прав людини, забезпечення належних умов життя, честі та гідності. Ідеї гуманізму, приоритетні суспільні цінності знаходять своє відображення в діяльності сучасних держав.
Людина і громадянин в Україні мають всю повному громадських, політичних, соціально-економічних, екологіних, культурних, сімейних, особистих та інших прав та свобод, які тісно пов'язані між собою.
Деякі принципи кримінального процесу знайшли відображення в Конституції України. Виходячи з того, що принципи процесу являють собою керівні правові норми, їх систему слід будувати в відповідності з положеннями Конституції України, які відносяться до правосуддя та судочинства. Система принципів кримінального процесу включає в себе наступні принципи: законність, публічність, рівність громадян перед законом та судом, охорона прав та свобод, честі та гідності громадян, гласність, презумпція невинності, забезпечення обвинуваченому права на захист, змагальність, тощо.
В системі особистих конституційних прав та свобод важливе місце займає суб'єктивне право на індивідуальну свободу недоторканість). В літературі існують різні підходи до розуміння даного конституційного права.
Широке розуміння охоплює такі конституційні можливості, як особиста свобода, безпечність, недоторканість житла, забезпечення таємності телефонних розмов та іншої телефонної та телеграфної кореспонденції, недоторканість особистого та сімейного життя, честі та гідності, життя та здоров'я, захист в суді та інші. Вузьке розуміння конституційного права на свободу та особисту недоторканість включає тільки можливість свободи від незаконних та необґрунтованих арештів та затримань, особистих обшуків та інших примусових заходів з боку державних органів та посадових осіб [13;ст74].
Стаття 55 Конституції України передбачає захист прав та свобод людини та громадянина безпосередньо судом [15; ст.138]. Одночасно можна говорити про наявність правового розриву між гарантованими Конституцією України свободами з однієї сторони та діючим кримінально-процесуальним - з іншої сторони. Найбільш яскравий тому приклад - затримання підозрюваного чи закриття його під вартою. З одного боку підозрюваний як людина та громадянин має право на свободу та недоторканість, з іншого боку, органи дізнання та судового розслідування повинні розкрити злочин та викрити злочинця. Необхідно згадати, що на основі порушеного права на особисту свободу та недоторканість людини діє право та створюється можливість для відшкодування збитків та відновлення порушених прав.
Право підозрюваного знати, в чому він підозрюється, забезпечується тим, що в протоколі затримання обов'язково вказується мета та мотиви затримання, пояснення затриманого, а сам протокол підписується затриманим. У поставі про застосування заході в, присікання повинно міститися зсилання на злочин в якому дана особа підозрюється, перед допитом повинно бути оголошено, в скоєні якого злочину він підозрюється, про що робиться відмітка в протоколі допиту. Закон не вказує, в якому обсязі слід роз'яснювати підозрюваному сутність підозри. Очевидно не слід обмежуватись тільки оголошенням характеру злочину, а назвати місце, час та інші відомі слідчому обставини вчинення злочину. Сутність підозри повинна