бути роз'яснена в конкретній формі з врахуванням індивідуальних особливостей підозрюваного ( вік, життєвий досвід, освіта і т.п.).
Поряд з правом підозрюваного знати в чому він підозрюється, тісно пов'язане його право давати пояснення як з приводу обставин, які були приводом для його затримання так і з приводу будь-яких відомих йому обставин справи.
Давання підозрюваним показань не може розглядатися, як його процесуальний обов'язок. В даному випадку підозрюваний повністю прирівнюється до обвинуваченого. Допит його повинен вестися аналогічно з правилами допиту обвинуваченого, А особливо допит проводиться негайно, і в будь якому випадку не пізніше доби після затримання чи винесення постанови про застосування заходів присікання. На початку допиту слідчий пропонує дати показання по суті справи. Підозрюваний має право показання власноручно, а також користуватись послугами перекладача. Підозрюваний не несе відповідальності за відмову віддавання показань та задавання за відома неправдивих показань. Давання показань є його правом, а не обов'язком.
Право на захист. Як активний учасник кримінального процесу підозрюваний наділений широким комплексом права на захист. Під правом на захист слід розуміти сукупність процесуальних прав, які забезпечують підозрюваному реальну можливість захищати свої законні інтереси. Це право складається з права на особистий захист та права на допомогу захисника.
Право підозрюваного на особистий захист виражається в на-данні підозрюваному можливості захищатися встановленими законом засобами та способами. В обв’язка прокурора та дізнавача входить забезпечення охорони та майновий прав підозрюваного. Покладання на слідчого цього обов'язку є розумним та необхідним, не тільки в інтересах підозрюваного чи обвинувченого, але в інтересах розслідування, з метою правильного об'єктивного вияснення всіх обставин справи, дати підозрюваному можливість висловити всі існуючі в нього заперечення. Слідчий зобов'язаний запезпечити право на захист для того, щоб самому не зробити помилку і правильно вирішити справу. Забезпечення підозрюваному права на захист має значення не тільки для суб'єкта цього права. Воно складає разом з тим, одну з необхідних умов пізнання істини, як і дотримання інших завдань кримінального процесу. Об'єм процесуальних прав, які надаються підозрюваному, як і засоби його здійснення встановлюється в межах необхідних для встановлення істини, а також для охорони законних інтересів підозрюваного [8; с88].
Підозрюваний вправі мати захисника. При цьому захисник надається підозрюваному, чи допускається до участі в справі, з моменту проголошення протоколу затримання чи постанови про застосування запобіжних заходів, але не пізніше ніж через 24 години.
Закон надає можливість підозрюваному самостійно захищати свої права: він може оскаржити прокурору будь-які дії та рішення осіб, які проводять розслідування по справі.
Право висловлюватися рідною мовою.
Відповідно до ст. 10 Конституції України державною мовою є українська мова. Держава забезпечує всеторонній розвиток української мови у всіх сферах суспільного життя, поряд з цим положенням в Україні також гарантується вільний розвиток та використання і захист російської та інших мов національних меншин. Відповідно до даного положення судочинство українській мові, чи на мові більшості населення даної місцевості. В зв'язку з цим положенням особам, що беруть участь у справі і не володіють мовою якою провадиться судочинство, забезпечується право робити заяви, давати показання, заявляти клопотання, виступати в суді рідною мовою і користуватися послугами перекладача (ст.19 КПК).
Право підозрюваного пред'вляти докази.
Дане право представлено для забезпечення конституційного права на захист. Скористатися цим правом підозрюваний може під час дачі показань. Він може також надати предмети, речі, які мають значення для розкриття злочину.
Підозрюваний має право пред'являти докази, які свідчать в його користь. Слідчий повинен ознайомитись з цими доказами і вирішити питання про приєднання їх до справи. Своє рішення слідчий викладає в постанові.
Право заявляти відводи.
В ході досудового розслідування підозрюваний має право заявити відвід слідчому, якщо він особисто зацікавлений в даній справі (ст. 60 КПК України); він може заявити відвід перекладачу, якщо останній зацікавлений в справі або не компетентний, зробити правильний переклад (ст.62 КПК України) і тим самим обмежити його право наведення процесу на рідній мові.
Підозрюваний має право бути учасником у відтворенні різних слідчих дій.... Так він може приймати участь в пред'явленні особи для впізнання (ст.. 144 КПК України),
Підозрюваний переважно виступає в ролі особи пред'явленого для впізнання, але він може брати участь і в якості опізнавача.
Підозрюваний може бути присутнім при обшуку, при огляді приміщення та місцевості, його наявність є необхідною в тих випадках, коли в своїх показаннях він вказує місце, де знаходяться об’єкти, які мають відношення до справи і можуть стати речовими доказами.
Підозрюваний має право знайомитись з протоколами слідчих дій, а також знайомитись з матеріалами, які направляються в суд.
Дані права надані для реалізації конституційного права на захист.
Право підозрюваного знайомитись з протоколами слідчих дій обмежується тільки протоколами тих дій, в яких він брав участь [5;с65],
Передусім це протоколи допитів, очних ставок, обшуку, та інші. В зв'язку з цим підозрюваному надається право, робити зауваження, які повинні заноситись в протокол, вимагати додаток до протоколу, внесення до нього поправок.
Право подавати скарги на дії та рішення осіб, які ведуть дізнання, слідчого, прокурора.
Значення даного права полягає в тому, що при порушенні особистих прав підозрюваного слідчим, дізнавачем або прокурором, підозрюваний або його захисник можуть відповідним чином відреагувати на порушення шляхом подання скарги до суду. Право оскарження дій та рішень слідчого, про застосування заходів процесуального примусу, пов'язано позбавленням свободи, та права та права на захист утворюють законодавче закріплений механізм, який дозволяє певним чином гарантувати конституційне право, свободу та особисту недоторканність,