В правовій державі повинно бути забезпечено всесторонній розвиток особистості її творчої, політичної активності, що потребує подальшого розвитку політичних, соціальних та особистих прав громадян та різноманітної гарантії їх забезпечення. В зв'язку з цим виникає питання що являє собою існуюча в Україні система гарантій прав та свобод громадян, які конкретні види цих гарантій як вони забезпечують охорону прав та свобод громадян.

Можна вказати наступні види гарантій : економічні, політичні, юридичні, ідеологічні та інші. Більшість юристів вважають що класифікація видів гарантій прав громадян на економічні, політичні, юридичні, ідеологічні являється найбільш повною та правильною. Вказані види гарантій тісно взаємопов'язані між собою та взаємно доповнюють одна одну. Класифікація гарантій - корисна та необхідна. Вона дозволяє краще та глибше прослідкувати та розкрити ці гарантії, вказати на ефективність та неефективність, достатки та недостатки, зробити відповідні рекомендації які б сприяли науковому аналізу.

Слід також відмітити що гарантії прав і свобод громадян тісно взаємозв'язані і співпадають з гарантіями законності. Там де гарантується законність, гарантується і суб'єктивні права громадян. В науковій літературі розкриваються різноманітні роздуми по відношенню до поняття "юридичні гарантії". Так наприклад А.В.Міцкевич вважає що під юридичними гарантіями слід розуміти засоби охорони прав громадян від будь-яких посягань. Однак це визначення не дає чіткого уявлення що являють (засоби охорони прав громадян) яке їх походження. Тому таке розуміння юридичної гарантії є загальним і не дає можливості розкрити їх зміст як особливої категорії гарантій.

М.С.Строгович вважає, що юридичні гарантії - це встановленні законом, нормами права засоби та способи якими охороняються та захищаються права громадян, запобігають та ліквідовують порушені права. В даному визначенні міститься відповідь на поставлене запитання про поняття юридичних гарантій. Слід погодитися з думкою М.С.Строговича який вважає, що ці засоби та способи встановленні законом, нормами права і тому будем дотримуватись даного поняття юридичних гарантій.

Тепер розглянемо проблему юридичних гарантій. Серед вчених юристів не має єдиної думки в даному питанні. Так, наприклад, А.В.Міцкевич обмежується тільки перечислениям найбільш ж основних на його думку видів юридичних гарантій : прокурорський нагляд, судовий захист, правоохоронна діяльність органів влади та управління, інститут заяв та скарг. На погляд М.С.Строговича юридичні гарантії можна класифікувати за об'єктами діяння.

До юридичних гарантій відносяться процесуальні гарантії. Процесуальні гарантії - це норми кримінально-процесуального права, які забезпечують втіленя завдань правосуддя, охорону прав та законних інтересів всіх учасників у кримінальному процесі. М.С.Строгович вважає, що процесуальні гарантії - це встановлені процесуальним законом засоби, які забезпечують правильне здійснення в кожній кримінальній справі завдань правосуддя. [16; с. 64]

Кримінально-процесуальні гарантії визначаються як встановлені законом засоби та способи, такі, що сприяють успішному здійсненню правосуддя, захисту прав та законних інтересів особи. Значення кримінально-процесуальних гарантій не можна пов’язувати тільки з охороною інтересів правосуддя і тільки з охороною інтересів особи, а також не можна протиставляти одне одному. В той же час потрібно мати на увазі, що гарантії правосудя не поглинають собою гарантії прав особи оскільки в цьому випадку взаємовиключається можливість конфліктів. Крім того в кримінальному судочинстві неспівпадіння цих інтересів спостерігається більше в інших відносинах держави та фізичної особи. В кримінальному судочинстві нерідко обвинувачений чи підозрюваний вдається до різних способів, щоб уникнути покарання, але при такій поведінці він користується всіма гарантіями його процесуальних прав.

Вищевказане означає, що потрібно розмежовувати та досліджувати "як наукову проблему процесуальних гарантій правосуддя", так і "проблему процесуальних гарантій прав особи" але в якості основного виду процесуальних гарантій правосуддя.

За своїми завданнями кримінально-процесуальні гарантії прав та законних інтересів осіб, які беруть участь в кримінальному процесі, являються демократичними гарантіями та служать завданням правосуддя. При цьому необхідно відмітити, що система процесуальних прав та гарантій особистості в кримінальному процесі мвють завдання забезпечення не будь-якого а тільки законного інтересу учасника кримінального судочинства.

Висновки

Досліджувати процесуальне становище підозрюваного та обвинуваченого в кримінальному процесі розкриваючи зміст їхніх прав та обов'язків слід зазначити наступне:

Дані суб'єкти кримінального процесу займають центральне місце у кримінальному провадженні, Адже безсумнівно їхня відсутність означатиме виключення провадження у справі.

Кримінально-процесуальне законодавство України, закріплює таку процесуальну фігуру, як підозрювані та обвинувачені, має на меті забезпечити додержання конституційного принципу презумпції невинності, тому не дивно, що статус таких суб'єктів буде специфічним і виявлятиметься у закріпленні цілого комплексу процесуальних прав та обов'язків. Таким чином, держава гарантує своїм громадянам захист від необґрунтованого притягнення до кримінальної відповідальності.

Суперечливою залишається проблема реалізації прав підозрюваного та обвинуваченого при здійсненні судочинства. Оскільки непоодинокими є випадки у практиці слідчих органів, навмисне порушення прав і законних інтересів осіб підозрюваних чи обвинувачених у вчиненні злочину.

Доцільно в законі розкрити поняття підозрюваного з тим, щоб надати процесуальний статус підозрюваного, зокрема особам, щодо яких порушено кримінальну справу5відмовлено в цьому з нереабілітуючих обставин, закрито кримінальну справу, з тих же обставин без пред'явлення обвинувачення чи встановлюється органом дізнання обставин вчинення злочину за протокольною формою досудової підготовки матеріалів, або ж взагалі усунути із закону поняття підозрюваного, яке дається в ст.43 КПК України в стадії досудового розслідування називати підозрюваним нинішнього обвинуваченого.

Список використаної літератури

1. Конституція України "Голос України"-1996р.-29 липня №7.

2. Кримінально-процесуальний кодекс України від