недозволеність проведення медичних, наукових та інших дослідів щодо неповнолітньої, недієздатної чи без вільної згоди особи;

неможливість стерилізації щодо неповнолітньої та особлива вимога щодо порядку стерилізації недієздатної особи;

визначений порядок проведення операції по штучному перериванню вагітності, штучного запліднення та перенесення зародка в організм жінки.

Ці елементи задаються нам такими, що найбільш повно розкривають зміст права на життя, як особистого немайнового права в цивільному законодавстві. Однак необхідно зазначити, що перелік змістовних елементів даного фундаментального права не є вичерпним, оскільки це надто об’ємне поняття, яке тісно переплітається з іншими правами. Саме це може стати новим етапом для подальших досліджень даної проблеми.

Література:

Цивільний кодекс України. – К.: Парламентське в-во, 2004. – 352 с.

Домбровська О. Захист прав людини і громадянина // Право України. – 2002. - №5. – с. 37.

Жак Судо „Эвтаназия” www.kcn.ru/tat.ru/religion/cathdie/bioeutan/htm.

Ковалев М. И. Право на жизнь и право на смерть // Государство и право. – 1992. - №7. – с. 68.

Кони А. Ф. К материалам о врачебной тайне // Врачебное дело. – 1928. - №6. – с. 10.

Малеина М. Н. О праве на жизнь // Советское государство и право. – 1992. - №1. – с. 50.

Малеин Н. С. О врачебной тайне // Советское государство и право. – 1981. - №8. – с. 195.

Права человека. Учебник для вузов. Ответственный редактор – член-корр. РАН, доктор юрид. наук Е. А. Лукашева – М.: Изд. Норма. М. – 2000. – 573 с.

Пунда О. О. Право на життя // Вісник ХІРУП. – 2003. – с. 58.

Рабец А. М. Право на жизнь и проблемы гражданско-правовой ответственности за его нарушение // Юрист. – 2001. - №6. – с. 60.