Покарання у виді позбавлення волі призначаються неповнолітньому :

за вчинений повторно злочин невеликої тяжкості – на строк не більше двох років;

за злочин середньої тяжкості – на строк не більше чотирьох років;

за тяжкий злочин – на строк не більше десяти років;

за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини – на строк до п’ятнадцяти років (ст.102 КК України).

Призначаючи покарання неповнолітньому, суд повинен врахувати :

а)загальні засади призначення покарання; обставини, що пом’якшують та які обтяжують покарання;

б) умови життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку;

в) особливості застосування ??? видів покарання та інше.

При призначенні покарання неповнолітньому за сукупністю злочинів або вироків остаточне покарання у виді позбавлення волі не може перевищувати п’ятнадцять років.

Отже, при призначенні покарання суд повинен врахувати біологічні, психологічні та соціальні особливості неповнолітніх, оскільки вони потребують спеціальної охорони і захисту, включаючи належний правовий захист.

4.4. Звільнення від покарання неповнолітніх.

Кримінальний Кодекс України передбачає чотири види звільнення від покарання неповнолітніх:

Звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовуються за загальними правилами; застосовуються лише в разі його засудження до позбавлення волі. Умовами звільнення з випробування є :

неповнолітній засуджений до покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років; суд дійде висновку про можливість виправлення неповнолітнього без реального відбування визначеного йому покарання.

При звільненні з випробуванням – встановлюється іспитовий строк від одного до двох років.

У разі такого звільнення суд може покласти на окрему особу, за її згодою або на її прохання, обов’язок щодо нагляду за засудженими та проведення з ним виховної роботи.

2. Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру.

3. Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв’язку із закінченням строків ??? до осіб у віці до 18 років, застосовуються з урахуванням таких положень. Встановлюються такі ??? ??? (ч.2ст.106 КК):

1) два роки – у разі вчинення злочину невеликої тяжкості;

2) п’ять років – у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

3) сім років – у разі вчинення тяжкого злочину;

4) десять років – особливо тяжкого злочину.

Також щодо неповнолітнього встановлюються такі ??? обвинувального вироку :

два роки – у разі засудження до покарання неповнолітнього з позбавленням волі, а також при засудженні до покарання у вигляді позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;

п’ять років – у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі, за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні на строк не більше 5 років за тяжкий злочин;

сім років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше п’яти років за тяжкий злочин;

десять років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин.

4. Умовно – дострокове звільнення від відбування покарання.

Умовним звільнення є тому, що воно здійснюється за умови не вчинення нового злочину в період, який відповідає невідбутій частині покарання, а достроковим – тому, що воно відбувається до повного закінчення строку, призначеного судом. Таке звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці та навчання довів своє виправлення.

Згідно КК України умовно-дострокове звільнення може бути застосоване до засуджених за злочин, вчинений у віці до 18 років, після фактичного відбуття:

не менше третини призначеного строку покарання у виді позбавлення воліза злочин невеликої тяжкості або середньої і за необережний тяжкий злочин;

не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила у віці до 18 років новий умислений злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;

не менше двох третин строку покарання у виді позбавлення волі, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі і була умовно-достроково звільнена від відбування покарання, але до закінчення невідбутої частини покарання та до досягнення 18 річного віку знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі. До неповнолітніх заміна невідбутої частини покарання більш мяким покаранням не застосовується.

При вчиненні будь-якого нового злочину протягом невідбутої частини покарання суд до невідбутої частини покарання ??? покарання за новим вироком. Якщо обидва злочини вчинено до досягнення 18 річного віку, то остаточне покарання у виді позбавлення волі не може перевищувати 15 років.

Правові наслідки судимості, які настають для дорослих осіб, повністю поширюються на осіб, які вчинили злочин до досягнення 18 річного віку. Таким що не мають судимості, визнаються неповнолітні:

засудженні до покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, після виконання цього покарання;

засуджені до позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості, якщо вони протягом 1 року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;

засудженні до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;

засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом п’яти років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину.

Дострокове зняття судимості з особи, яка вчинила тяжкий або особливо тяжкий злочину віці до 18