Розділ 4. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.

4.1 Загальні положення щодо кримінальної відповідальності неповнолітніх

4.2 Звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх зі застосуванням примусових заходів виховного характеру, порядках їх застосування.

4 – До неповнолітніх згідно КК України можуть бути застосовані, як загальні види звільнення від кримінальної відповідальності, так і спеціальний вид – застосування щодо таких осіб примусових заходів виховного характеру. Вони пов’язані з певними обмеженнями та позбавленням для особи, щодо якої вони застосовані. Примусові заходи виховного характеру є мірою державного примусу, яка застосовується незалежно від бажання винного.

Таке звільнення допускається із дотриманням таких умов :

неповнолітня особа;

вчинення вперше злочину невеликої тяжкості;

можливість виправлення неповнолітнього без застосування покарання, яка повинна визначатися з урахуванням особи винного. (добровільне відшкодування заподіяної шкоди)

Застосування розглядуваного види звільнення є правом суду, а не його обов’язком.

Примусові заходи виховного характеру призначаються неповнолітнім, які досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, тобто 16-14 річного віку. Ці самі заходи можуть бути застосовані щодо повнолітнього, який не досяг віку, з якого може наступати кримінальна відповідальність. Застосування цих заходів до такої особи не пов’язане з її звільненням від кр-ї відп-сті, оскільки вона, не будучи суб’єктом злочину, не підлягає такій відповідальності.

Примусові заходи виховного характеру щодо особи, яка не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність здійснюються з дотриманням таких умов :

1) неповнолітньому виповнилось 11; 2)ця особа вчинила діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК.

Підставою для скасування примусових заходів виховного характеру КК називається ухилення неповнолітнього від застосування до нього таких заходів. (втеча з дому; невиконання вимог батьків, педагогічного колективу під нагляд яким переданий неповнолітній). Скасування таких заходів означає, що відновлюється у провадження у кримінальній справі не повнолітнього, можуть бути застосовані всі заходи за вчинений злочин.

У ч.2ст.105 КК України передбачений вичерпний перелік заходів виховного характеру, що застосовуються до повнолітніх. Ці заходи застосовуються і при звільненні неповнолітнього на підставі ст.97 КК України. Згідно ч.1ст.105 КК- неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановляння вироку не потребує застосування покарання.

В цьому разі суд застосує такі примусові заходи виховного характеру :

1) застереження;

2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього :

3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічного чи трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;

4) покладання на неповнолітнього, який досяг 15-річного віку і має майно, кошти або заробіток, обов’язку відшкодування заподіяних майнових збитків;

5) направлення неповнолітнього до спеціально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк що не перевищує трьох років.

До неповнолітнього можуть бути одночасно застосовані кілька примусових заходів виховного характеру, якщо вони за своїм змістом не виключають один одного. Крім цього, суд може признасити неповнолітньому вихователя.

Коли суд при розгляді кримінальної справи, що надійшла з обвинувальним висновком, прийде до висновку про можливість виправлення неповнолітнього без застосування кримінального покарання, він виносить ухвалу а суддя – постанову про закриття кримінальної справи.

1 – стаття 447 КПК (ксерокс)

2,3 – стаття 448 КПК (ксерокс)

4 – стаття 449 КПК (ксерокс)

4.3 Особливості покарання неповнолітніх за вчиненні злочини.

Особливості покарання неповнолітніх правопорушників зумовлене не лише законодавчим зменшенням кількості видів і скорочення строків і розмірів покарання, що входять в їх загальну систему, а й тим, що : 1) позбавлення волі не може бути призначене неповнолітньому, який вчинив вперше злочин невеликої тяжкості; 2) покарання у вигляді позбавлення волі, які не досягли до вчинення злочину 18- річного віку, не може бути призначене строком більше 10 років.

Лише за особливо тяжкий злочин, пов’язаний з позбавленням життя людини та при призначенні покарання за сукупністю злочинів або вироків, воно може бути призначене більше, ніж на десять років, але не може перевищувати 15 років; 3) покарання у вигляді довічного позбавлення волі не застосовуються до осіб, що вчинили у віці до 18-ти років;

неповнолітні, засудженні до покарання у вигляді позбавлення волі, відбувають покарання у спеціальних виховних установах.

До неповнолітніх, визнаних у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань :

штраф, який застосовується до неповнолітніх, що мають самостійний дохід, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення. Залежно від тяжкості вчинення злочину та з урахуванням майнового стану неповнолітніх, суд встановлює розмір штрафу в межах до п’ятисот встановлених законодавством неоподаткованих мінімумів доходу громадян.

Громадські роботи - призначаються неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання час та основної роботи. Тривалість виконання даного виду покарань не може перевищувати двох годин на день.

Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16-18 років за місцем роботи на строк від двох до одного року.

Арешт. Даний вид покарання неповнолітні відбувають окремо від дорослих засуджених. Арешт полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг 16-річного віку, а в умовах ізоляції в спеціальних пристосованих установах на строк від п’ятнадцяти до сорока п’яти діб.

Позбавлення