Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.

Покарання неповнолітніх за вчиненні злочини.

Злочинність неповнолітніх та молоді залишається непоборною протягом декількох століть, а наприкінці минулого XX століття відмічено її зростання. Основна причина такого явища полягає в тому, що розвиток значної частини неповнолітніх часто відбувається у дуже несприятливих економічних, соціальних та побутових умовах. А, між тим, у підлітковому віці йде не лише процес інтенсивного фізичного формування, але й духовного і інтелектуального розвитку, усвідомлення справжньої мети і значення життя людині та таких понять, як совість, добро, віра, шана, любов. У цей період життя починають виявлятися індивідуальні здібності людини, формується воля та свідомість. В умовах значного зниження життєвого рівня певної частини суспільства, його соціального розшарування, існування в багатьох родинах насильства по відношенню до дітей, майже повної незахищеності дітей-сиріт розвиток характеру і поведінки певної частини підлітків ускладнюється. У неповнолітніх, які формуються як особистості в умовах соціального ризику, виникають відчуття самотності і відчуженості, що нерідко призводить до нерозважливих проступків, скоєння різного роду правопорушень та вчинення тяжких злочинів. Реальне подолання таких соціальних явищ є проблематичним для будь-якого громадського суспільства, оскільки ці явища є наслідком споконвічних соціальної нерівності і соціальних протиріч. Тому надзвичайно актуальним є поліпшення економічних, соціальних та освітньо-виховних умов для здорового фізичного, психологічного, духовного, освітнього і соціального розвитку неповнолітньої людини.

Особливості покарання неповнолітніх правопорушників зумовлене не лише законодавчим зменшенням кількості видів і скорочення строків і розмірів покарання, що входять в їх загальну систему, а й тим, що:

1) позбавлення волі не може бути призначене неповнолітньому, який вчинив вперше злочин невеликої тяжкості;

2) покарання у вигляді позбавлення волі, які не досягли до вчинення злочину 18- річного віку, не може бути призначене строком більше 10 років.

Лише за особливо тяжкий злочин, пов’язаний з позбавленням життя людини та при призначенні покарання за сукупністю злочинів або вироків, воно може бути призначене більше, ніж на десять років, але не може перевищувати 15 років;

3) покарання у вигляді довічного позбавлення волі не застосовуються до осіб, що вчинили у віці до 18-ти років;

неповнолітні, засудженні до покарання у вигляді позбавлення волі, відбувають покарання у спеціальних виховних установах [78; c. 210].

До неповнолітніх, визнаних у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань :

штраф, який застосовується до неповнолітніх, що мають самостійний дохід, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення. Залежно від тяжкості вчинення злочину та з урахуванням майнового стану неповнолітніх, суд встановлює розмір штрафу в межах до п’ятисот встановлених законодавством неоподаткованих мінімумів доходу громадян.

Громадські роботи – призначаються неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання час та основної роботи. Тривалість виконання даного виду покарань не може перевищувати двох годин на день.

Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16-18 років за місцем роботи на строк від двох до одного року.

Арешт. Даний вид покарання неповнолітні відбувають окремо від дорослих засуджених. Арешт полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг 16-річного віку, а в умовах ізоляції в спеціальних пристосованих установах на строк від п’ятнадцяти до сорока п’яти діб.

Позбавлення волі на певний строк – це найбільш суворе покарання в системі покарань, які можуть застосовуватись до неповнолітніх. Дане покарання не може буди призначене на строк більше десяти років, а за особливо-тяжкий злочин, вчинений з умисним позбавленням життя людини - до 15 років. Неповнолітні відбувають таке покарання у спеціальних виховних установах . Позбавлення волі не може бути призначене неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості.

Покарання у виді позбавлення волі призначаються неповнолітньому :

за вчинений повторно злочин невеликої тяжкості – на строк не більше двох років;

за злочин середньої тяжкості – на строк не більше чотирьох років;

за тяжкий злочин – на строк не більше десяти років;

за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини – на строк до п’ятнадцяти років (ст.102 КК України).

Призначаючи покарання неповнолітньому, суд повинен врахувати :

а) загальні засади призначення покарання; обставини, що пом’якшують та які обтяжують покарання;

б) умови життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку;

в) особливості застосування окремих видів покарання та інше.

При призначенні покарання неповнолітньому за сукупністю злочинів або вироків остаточне покарання у виді позбавлення волі не може перевищувати п’ятнадцять років.

Отже, при призначенні покарання суд повинен врахувати біологічні, психологічні та соціальні особливості неповнолітніх, оскільки вони потребують спеціальної охорони і захисту, включаючи належний правовий захист.

4.2. Звільнення від покарання неповнолітніх, зокрема із

застосуванням примусових заходів виховного характеру.

Законодавство передбачає чотири види звільнення від покарання неповнолітніх:

Звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовуються за загальними правилами; застосовуються лише в разі його засудження до позбавлення волі. Умовами звільнення з випробування є :

неповнолітній засуджений до покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років; суд дійде висновку про можливість виправлення неповнолітнього без реального відбування визначеного йому покарання. При звільненні з випробуванням – встановлюється іспитовий строк від одного до двох років.

У разі такого звільнення суд може покласти на окрему особу, за її згодою або на її прохання, обов’язок щодо нагляду за засудженими