Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру.

До неповнолітніх згідно КК України можуть бути застосовані, як загальні види звільнення від кримінальної відповідальності, так і спеціальний вид – застосування щодо таких осіб примусових заходів виховного характеру. Вони пов’язані з певними обмеженнями та позбавленням для особи, щодо якої вони застосовані. Примусові заходи виховного характеру є мірою державного примусу, яка застосовується незалежно від бажання винного.

Таке звільнення допускається із дотриманням таких умов :

неповнолітня особа;

вчинення вперше злочину невеликої тяжкості;

можливість виправлення неповнолітнього без застосування покарання, яка повинна визначатися з урахуванням особи винного. (добровільне відшкодування заподіяної шкоди).

Застосування розглядуваного види звільнення є правом суду, а не його обов’язком. Примусові заходи виховного характеру призначаються неповнолітнім, які досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, тобто 16-14 річного віку. Ці самі заходи можуть бути застосовані щодо повнолітнього, який не досяг віку, з якого може наступати кримінальна відповідальність. Застосування цих заходів до такої особи не пов’язане з її звільненням від кр-ї відп-сті, оскільки вона, не будучи суб’єктом злочину, не підлягає такій відповідальності. [59; c. 310]

Примусові заходи виховного характеру щодо особи, яка не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність здійснюються з дотриманням таких умов:

неповнолітньому виповнилось 11;

ця особа вчинила діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК.

Підставою для скасування примусових заходів виховного характеру КК називається ухилення неповнолітнього від застосування до нього таких заходів. (втеча з дому; невиконання вимог батьків, педагогічного колективу під нагляд яким переданий неповнолітній). Скасування таких заходів означає, що відновлюється у провадження у кримінальній справі не повнолітнього, можуть бути застосовані всі заходи за вчинений злочин.

У ч.2ст.105 КК України передбачений вичерпний перелік заходів виховного характеру, що застосовуються до повнолітніх. Ці заходи застосовуються і при звільненні неповнолітнього на підставі ст.97 КК України. Згідно ч.1ст.105 КК- неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановляння вироку не потребує застосування покарання.

В цьому разі суд застосує такі примусові заходи виховного характеру :

1) застереження;

2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього :

3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічного чи трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;

4) покладання на неповнолітнього, який досяг 15-річного віку і має майно, кошти або заробіток, обов’язку відшкодування заподіяних майнових збитків;

5) направлення неповнолітнього до спеціально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк що не перевищує трьох років.

До неповнолітнього можуть бути одночасно застосовані кілька примусових заходів виховного характеру, якщо вони за своїм змістом не виключають один одного. Крім цього, суд може признасити неповнолітньому вихователя.

Коли суд при розгляді кримінальної справи, що надійшла з обвинувальним висновком, прийде до висновку про можливість виправлення неповнолітнього без застосування кримінального покарання, він виносить ухвалу а суддя – постанову про закриття кримінальної справи. Розгляд таких справ, провадиться у відкритому судовому засіданні з обов'язковою участю прокурора і захисника.

При цьому заслуховуються пояснення неповнолітнього, його законного представника, перевіряються докази, які доводять або спростовують вчинення даною особою суспільно небезпечного діяння, а також перевіряються інші обставини, які мають істотне значення для вирішення питання про застосування примусового заходу виховного характеру. Під час розгляду справи ведеться протокол судового засідання. Після закінчення судової перевірки справи свої думки висловлюють прокурор, потім захисник.

В разі наявності достатніх підстав вважати, що особа, яка підлягає за ухвалою суду направленню до спеціального навчально-виховного закладу, буде займатися протиправною діяльністю, а також з метою забезпечення виконання своєї ухвали суд вправі тимчасово, строком до ЗО діб, помістити цю особу у приймальник-розподільник для неповнолітніх, який доставляє її до спеціального навчально-виховного закладу.

Справи, що надійшли в суд від прокурора, який погодився з постановою слідчого про направлення справи в суд для вирішення питання про звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності і застосування до нього примусових заходів виховного характеру.

Заслухавши у судовому засіданні думки прокурора і захисника статті суд виходить у нарадчу кімнату для винесення ухвали або постанови, де вирішує такі питання:

1) чи мало місце суспільне небезпечне діяння, з приводу якого провадилося досудове слідство;

2) чи винна у цьому діянні особа, щодо якої розглядається справа;

3) який саме примусовий захід виховного характеру з передбачених частиною другою статті 105 Кримінального кодексу України має бути застосовано до цієї особи.

За результатами розгляду цих справ суд виносить ухвалу.

На ухвалу суду або постанову судді про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру мають право подати апеляцію: неповнолітній, його захисник і законний представник у частині, що стосується інтересів неповнолітнього, потерпілий і його представник у частині, що стосується інтересів потерпілого. Апеляційне подання може внести прокурор, який брав участь у розгляді справи, а також прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, — у межах обвинувачення, що підтримував прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції. Апеляція подається в апеляційний суд через суд, що виніс ухвалу, постанову Зміст апеляції повинен відповідати вимогам ст. 350 КПК.

3. Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності до осіб у віці до 18 років, застосовуються з урахуванням таких положень. Встановлюються такі строки давності