1) два роки – у разі вчинення злочину невеликої тяжкості;

2) п’ять років – у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

3) сім років – у разі вчинення тяжкого злочину;

4) десять років – особливо тяжкого злочину.

Також щодо неповнолітнього встановлюються такі ??? обвинувального вироку :

два роки – у разі засудження до покарання неповнолітнього з позбавленням волі, а також при засудженні до покарання у вигляді позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;

п’ять років – у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі, за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні на строк не більше 5 років за тяжкий злочин;

сім років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше п’яти років за тяжкий злочин;

десять років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин.

4. Умовно – дострокове звільнення від відбування покарання.

Умовним звільнення є тому, що воно здійснюється за умови не вчинення нового злочину в період, який відповідає невідбутій частині покарання, а достроковим – тому, що воно відбувається до повного закінчення строку, призначеного судом. Таке звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці та навчання довів своє виправлення.

Згідно КК України умовно-дострокове звільнення може бути застосоване до засуджених за злочин, вчинений у віці до 18 років, після фактичного відбуття:

не менше третини призначеного строку покарання у виді позбавлення воліза злочин невеликої тяжкості або середньої і за необережний тяжкий злочин;

не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила у віці до 18 років новий умислений злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;

не менше двох третин строку покарання у виді позбавлення волі, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі і була умовно-достроково звільнена від відбування покарання, але до закінчення невідбутої частини покарання та до досягнення 18 річного віку знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі. До неповнолітніх заміна невідбутої частини покарання більш мяким покаранням не застосовується.

При вчиненні будь-якого нового злочину протягом невідбутої частини покарання суд до невідбутої частини покарання приєднує покарання за новим вироком. Якщо обидва злочини вчинено до досягнення 18 річного віку, то остаточне покарання у виді позбавлення волі не може перевищувати 15 років. Правові наслідки судимості, які настають для дорослих осіб, повністю поширюються на осіб, які вчинили злочин до досягнення 18 річного віку [79; 175]. Таким що не мають судимості, визнаються неповнолітні:

засудженні до покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, після виконання цього покарання;

засуджені до позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості, якщо вони протягом 1 року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;

засудженні до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;

засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом п’яти років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину.

Дострокове зняття судимості з особи, яка вчинила тяжкий або особливо тяжкий злочину віці до 18 років і відбула за нього покарання у виді позбавлення волі, допускаються за наявності 2 умов :

така особа зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення;

спливло не менше половини строку погашення судимості. Порядок та наслідки зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин до досягнення ними 18 років, такі як і щодо осіб, які вчинили злочин у повнолітньому віці.

Отже, зазначені обставини можуть враховуватись й на законодавчому рівні щодо відповідальності за вчинений злочин особами, які не досягли повноліття. Це й обумовило наявність у КК України 2001 р. Окремого розділу ХV – “Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх”.

Розділ V. Загальні положення процесу провадження в справах про

злочини неповнолітніх згідно законодавства країн ЄС.

У кожній країні ЄС є свої особливості щодо процесу провадження у справах про злочини неповнолітніх.

Порушення кримінального переслідування в Франції, а також керівництво судовою поліцією, нагляд за розслідуванням і підтримання обвинувачення в суді, забезпечення виконання судових рішень покладено на прокуратуру.

Попереднє розслідування у французькому кримінальному процесі має дві форми: попереднє слідство й дізнання. Попереднє слідство є обов’язковим лише в справах про злочин. Проведення попереднього слідства є прерогативою слідчого судді, а в справах про діяння неповнолітніх – судді в справах неповнолітніх.Слідчий суддя може проводити слідство лише на підставі вимоги прокурора Республіки, в тому числі й у випадку явного проступку чи делікту [83; c. 56].

Слідчий суддя проводить усі слідуючі дії, які він вважає за необхідні для встановлення істини. Якщо ж він не в змозі провести всі слідчі дії, то може дати письмове доручення посадовим особам судової поліції або судовим магістрам про проведення необхідних слідчих дій (за винятком допитів обвинуваченого та очних ставок з його участю). Цивільного позивача вони вправі допитати лише за його клопотанням. Матеріали справи мають бути передані захисникові обвинуваченого й представникові цивільного позивача не пізніше ніж за 24 години до кожного допиту відповідно обвинуваченого чи цивільного позивача.

Слідчий суддя може залежно від обставин видати мандат про явку, на привід, на затримання або