У більшості випадків попереднє розслідування провадиться у формі поліцейського дізнання. Органом, який здійснює віддання до суду осіб, обвинувачених у вчиненні злочинів, є обвинувальна камера. Обвинувальна камера збирається не рідше одного разу на тиждень [82; с. 75]. Розгляд справи відбувається в закритому засіданні в такому порядку. Спочатку з доповіддю виступає член обвинувальної камери, потім генеральний прокурор і представники сторін за своїм бажанням викладають коротко свої міркування. Після закінчення дебатів сторін обвинувальна камера вирішує питання про те, чи зібрано проти обвинуваченого достатньо доказів.

Розгляд кримінальних справ за першою інстанцією відбувається:

а) в судах присяжних (справи про злочини).

б) у виправних трибуналах (справи про делікти).

в) у поліцейських трибуналах (справи про проступки).

Справи про злочини неповнолітніх, які не досягли 16 років, а також про серйозні делікти й поступки неповнолітніх розглядають суди в справах неповнолітніх, які запроваджені за місцем знаходження трибуналів великої інстанції. Справи про злочини, вчинені неповнолітніми, котрі досягли 16 років, розглядаються судами присяжних для неповнолітніх, створеними при апеляційних судах. Порядок, розгляду кримінальних справ у виправних і поліцейських, трибуналах. У загальних рисах він такий же, як і в суді присяжних, але є й багато відмінностей.

Виправний трибунал приймає до свого розгляду справи про делікти на підставі або постанови про віддання до суду, направленої йому слідчими органами, або добровільної явки сторін за викликом прокурора, чи на підставі повідомлення про явку, безпосередньо направленого трибуналом обвинуваченому або цивільним відповідачам, або згідно з порядком провадження в справах про явні делікти (особа, яка затримана при вчиненні явного делікту, негайно направляється на засідання трибуналу) [83; c. 136].

До складу виправного трибуналу входять голова й двоє суддів. Деякі справи, зокрема про обвинувачення в автошляхових злочинах, розглядаються професійним суддею одноособове. Державне обвинувачення підтримує прокурор Республіки або один із його помічників. Справа може бути в окремих випадках розглянута без обвинуваченого, якщо він заявив про це в письмовій і формі або не з'явився без поважних причин.

У випадках, коли працівники судової поліції уповноважені на основі спеціальних вказівок закону констатувати вчинення деліктів за допомогою протоколів і рапортів, спростування фактів, установлених цими протоколами й рапортами, допускається лише шляхом подання письмових доказів або показань свідків. Факти, зафіксовані в протоколах, вважаються достовірними, доки не заявлено про фальшивість протоколів.

У ході судового засідання секретар веде протокол, в якому за вказівкою голови чітко та повно фіксує показання свідків і відповіді обвинуваченого. Вирок виноситься того ж дня, коли було закінчено судовий розгляд, або через декілька днів. У останньому випадку голова повідомляє присутнім сторонам про день, коли вирок буде оголошений. Кожен вирок має містити мотивувальну й резолютивну частини.

Вирок, винесений за відсутності обвинуваченого, доводиться до його відома спеціальним повідомленням. Протягом 10 днів з дня повідомлення або одного місяця, якщо він проживає за межами Франції, обвинувачений має право подати заперечення проти виконання вироку в цілому або в частині, яка стосується долі цивільного позову. В ті ж самі строки заперечення на вирок, винесений за їх відсутності та проти їхніх інтересів, можуть подати цивільний позивач і цивільний відповідач. Заперечення на вирок не має сили, якщо особа, яка подала його, не з'явиться в строк, установлений трибуналом для розгляду заперечення.

Поліцейський трибунал розглядає справи про проступки на підставі або передачі йому справи зі слідчого органу, або добровільної явки сторін, або виклику-до трибуналу, надісланого безпосередньо обвинуваченому й цивільному відповідачеві у справі. Розгляд справ спрощений і здійснюється одним суддею.

Функції прокуратури в поліцейському трибуналі здійснюють комісари або офіцери поліції, призначені генеральним прокурором при апеляційному суді, а в справах про лісопорушення — інженери, начальники дільниць або технічні інспектори, призначені службою з охорони вод і лісів, а також прокурор Республіки особисто чи через своїх заступників, якщо покарання, передбачене за проступок, перевищує 10 днів тюремного ув'язнення або 400 франків штрафу, та в інших випадках, коли він вважає це за доцільне.

Факти вчинення проступків доказуються протоколами або рапортами судової поліції, а за їх відсутності або ж для підтвердження — показаннями свідків. Присутність обвинуваченого при розгляді справи не обов'язкова, але обвинувачений може подати заперечення на вирок [77; с. 55-60].

Справа може взагалі не розглядатися. Не викликаючи обвинуваченого до трибуналу, суддя на підставі поліцейського протоколу дає вказівку повідомити особі, яка вчинила проступок, про її право сплатити штраф, розмір якого визначає суддя. Лише якщо штраф не виплачено в установлений для цього строк, суддя приступає до розгляду справи й виносить своє рішення. Практично в більшості випадків кримінальне переслідування порушується і здійснюється поліцією.

Попереднє розслідування провадять також коронери — посадові особи, які призначаються радами графств чи міст із числа адвокатів або лікарів, які здобули поряд з медичною освітою знання в галузі права. Кожна заінтересована у справі особа може допитувати свідків особисто або через адвокатів. Заключні промови не проголошуються. Коронер аналізує докази й дає роз'яснення присяжним з питань права. Результати коронерського розслідування оформляються вердиктом присяжних, який є підставою для направлення справи на розгляд суду присяжних.

Німеччина. Початком провадження є подача до суду заяви про обвинувачення. Ця заява може бути подана особою, котрій відомі факти, про які вона повідомляє,