Судова промова захисника тоді досягне своєї мети, коли захисник володіє мистецтвом доказувати, переконувати, вести спір і прийомами судового красномовства. З розвитком змагального начала в українському кримінальному процесі ці вміння набувають все більш актуального значення.

Етичні основи захисної промови вимагають від захисника індивідуального підходу до кожної справи, яка розглядається, врахування особливостей осіб, які приймають участьу справі, неприпустимості приниження їх людської гідності, об’єктивності в оцінці фактів і доказів, відсутності упередженості і односторонності у висвітленні обставин справи.

Виконуючи свою професійну функцію, виступаючи в судових дебатах з захисною промовою, захисник не має права використовувати незаконні засоби і методи для відстоювання своєї позиції, наполягати на твердженнях, які не підтвердилися матеріалами справи. Головне в морально виправданому захисті – вміння правильно визначити свою позицію, спираючись на правові та моральні орієнтири.

2.1. Захисник в судових дебатах в суді першої інстанції

Виступ в суді – найбільш складна і відповідальна частина діяльності захисника. В судових дебатах захисник вперше по суті в узагальненому вигляді викладає свою позицію по справі. Захисна промова завершує ту велику і складну роботу захисника, яка спрямована на те, щоб виключити притягнення до кримінальної відповідальності і засудження невинуватого.

Захисна промова в кримінальній справі – це серйозний творчий акт, який вимагає від захисника клопіткої роботи над підвищенням своїх знань. Як зазначає Я.С. Кисельов, “громадське значення захисної промови залежить від того, в якій мірі кваліфіковано, переконливо і правильно в ній виражаються передові наукові погляди, досягнення правової науки” [ 37, с. 140 ].

Як і обвинувальна промова державного обвинувача, захисна промова підводить підсумки зробленої роботи. В ній завершується та діяльність, яка здійснювалась захисником на судовому, а також і на досудовому слідстві. Більше того, “успіх захисту багато в чому і визначається саме захисною промовою” [ 38, с. 153 ].

Беручи участь у розгляді кримінальної справи судом першої інстанції, адвокат як захисник підсудного виступає з захисною промовою, а як представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача – з промовою на захист їх прав та законних інтересів. У законі немає спеціальної норми, яка б визначала рамки і зміст захисної промови.

Всяка захисна промова повинна мати визначену структуру. М.Л. Шифман пропонує будувати промову таким чином:

- суспільно-небезпечна характеристика справи;

- виклад фактичних даних, встановлених судовим слідством;

- аналіз перевірених судом доказів і зроблені з них висновки про подію і обставини злочину;

- винуватість підсудного;

- кваліфікація злочину;

- щодо міри кримінального покарання [ 104, с. 113-114 ].

Для того, щоб правильно визначити природу і сутність захисту, В.Д. Гольдінер розширено тлумачить предмет захисної промови, ототожнюючи його з предметом доказування [ 17, с. 25 ]. С.П. Бекешко зазначає, що “предметом промови захисника, виходячи з меж і завдань розгляду справи в дебатах, – є аналіз і оцінка перевірених на судовому слідстві доказів і фактичних обставин справи, які випливають з цього, аналізу і оцінки судження з питання доведеності або недоведеності подіЇ злочину і винуватості обвинуваченого, характеристика особи обвинуваченого, кримінально-процесуальні висновки з встановлених фактичних обставин справи [ 3, с. 17 ].

Тим не менше в побудові захисної промови є не припустимим будь-який стандарт. Проте, це зовсім не означає, що не можна виробити деякі вимоги, яким повинна відповідати захисна промова. Захисна промова, яка проголошується після обвинувальної промови державного обвинувача, в значній мірі залежить від останньої. В залежності від змісту обвинувальної промови, може серйозно і суттєво змінитися захисниа промова, в порівнянні з тим, як намічав її захисник до виступу прокурора.

Очевидно, може виникнути потреба змінити не тільки зміст окремих частин. Якщо прокурор при аналізі доказів дав таку оцінку, яку передбачав дати захисник, і висновки теж співпали, то ця частина промови може значно скоротитися і змінитися. Т.В. Варфоломеєва вважає, що “досягнення задач захисної промови у значній мірі залежить від її правильної побудови, визначення порядку аналізу доказів, доведеності обвинувачення, заперечування кваліфікації діяння, дослідження мотивів злочину і т. ін. Ці та багато інших компонентів допомагають здійсненню задач захисної промови – надати суду аналіз матеріалів судового слідства, спрямований на вивчення обставин, що виправдовують підсудного або пом’якшують його відповідальність, і відповідні до аналізу висновки, за умови дотримання тактичних рекомендацій, вироблених практикою” [ 9, с. 34 ].

У зв’язку з цим така промова створюється в процесі всієї роботи захисника в підготовці до участі в процесі, під час розгляду справи судом і остаточно завершується перед самим виступом. “Судова промова адвоката повинна бути добре продуманою, глибоко змістовною, – зазначає В.Г. Зайчук, – це буде найкращою її прикрасою” [ 94, с. 6 ].

Таким чином, на нашу думку, захисна промова повинна містити в собі такі елементи:

1) вступ;

2) виклад фактичних обставин справи;

3)аналіз доказів шляхом суміжної, принципової критики обвинувачення, всебічно показуючи роль свого підзахисного в справі;

4) міркування про кваліфікацію діяння або про відсутність складу злочину чи про недоведеність пред’явленого обвинувачення, обґрунтовуючи свою позицію узагальненими, теоретичними положеннями з правової літератури і судової практики Верховного Суду України;

5) характеристику особи підзахисного, дослідження психологічних моментів, що мають значення для справи;

6) аналіз причин і умов, які спричинили вчинення злочину;

7) міркування щодо міри покарання і цивільного позову;

На нашу думку, структура захисної промови в справах неповнолітніх може виглядати таким чином:

В.В.Молдован вважає, що