Звідси випливає, що учасники апеляційного оскарження будуть виступати у судових дебатах:

1) після ознайомлення з додатково поданими матеріалами та матеріалами, що надійшли з суду першої інстанції на виконання доручення, а також після їх пояснень з приводу подальших апеляцій;

2) після судового слідства.

Апеляційне оскарження судового вироку – важлива процесуальна дія, яка вимагає серйозної підготовки від захисника. Адже, результатом серйозної підготовки є можливість визначити своє відношення до винесеного вироку і апеляцій, заявлених іншими учасниками апеляційного оскарження.

Таким чином, якщо суд апеляційної інстанції прийме рішення не проводити судового слідства, то судові дебати розпочинаються після заслуховування пояснень учасників апеляційного оскарження стосовно поданих ними апеляцій.

У зв’язку з цим структура промови захисника в суді апеляційної інстанції може виглядати таким чином:

1) вступ (вказати на те, що вирок є несправедливим і неправильним, незаконним і необґрунтованим);

2) аналіз підстав незаконності та необґрунтованості, можливо, і по тих пунктах, які вказані в апеляції);

3) критика мотивів вироку та аргументів інших учасників апеляційного оскарження;

4) аналіз доказів та підтвердження правильності чи неправильності вироку;

5) висновок – прохальний пункт.

В результаті проведеного анкетування, 82 % опитаних державних обвинувачів і 66,2 % опитаних захисників погодилося з запронованою структурою судової промови в суді апеляційної інстанції.

У випадку проведення судового слідства, по суті зберігається така ж структура промов учасників апеляційного оскарження, як і в суді першої інстанції. У зв’язку з цим до запропонованої вище орієнтованої схеми промови в суді апеляційної інстанції, в другому випадку, можна розкрити такі елементи, як:

- обґрунтованість кваліфікації злочину, якщо є намір просити про зміну кваліфікації;

- характеристика особи засудженого (виправданого) згідно із ст.372 Кримінально-процесуального кодексу України.

На відміну від організації судових дебатів в суді першої інстанції, судові дебати в суді апеляційної інстанції здійснюються в дещо іншому порядку, який передбачений в ст. 318 Кримінально-процесуального кодексу України. Так, зокрема, першими виступають особи, які подали апеляції. Прокурор виступає першим, якщо він підтримує апеляцію, подану ним чи іншим прокурором, а в інших випадках – останнім.

Виступ захисника в суді апеляційної інстанції суттєво відрізняється від його промови в суді першої інстанції за своїм змістом, метою, завданнями, формою і характером аргументації.

В залежності від позиції, яку займає захисник в суді апеляційної інстанції, побудова його виступу може бути різною. На нашу думку, захисник не обов’язково читати подання чи повторювати все, що в ньому записано, так як судді читали його і знайомі зі змістом.

Вступ повинен починатися з головного, з того, що в даній справі є основним. Так, наприклад, при запереченні підсудним своєї вини і наявності в справі тільки такого доказу, як покарання іншого підсудного, на нашу думку, захисник можуть почати свою промову з аналізу цих показань, їх достовірності, правдивості і об’єктивності, потім перейти до можливих мотивів, які спонукали чи могли спонукати піти на обмову. До того ж, в цьому аспекті дати характеристику особи засудженого, який його обмовляє, а потім перейти до аналізу інших підстав для скасування або зміни вироку.

Зрозуміло, що в апеляційному порядку скасуванню або зміні підлягає кожен незаконний і необґрунтований вирок. Вимога законності вироку означає, що судом повинен бути правильно застосований кримінальний закон (правильне застосування положення Загальної частини Кримінального кодексу України, правильна кваліфікація злочину) і що вирок повинен бути постановлений у точній відповідності з приписами кримінально-процесуального закону.

Вирок може бути визнаний обґрунтованим тільки тоді, коли в ньому вказані докази, розглянуті в судовому засіданні, з яких випливають висновки, зроблені судом, і коли при цьому ці висновки є достовірними і дають чітку відповідь на всі питання, які підлягають вирішенню судом.

Вимога обґрунтованості представлена такими підставами, як:

- однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства;

- невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи;

- невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Проте аналіз виявлення необґрунтованості має свої особливості і вимагає спеціальної уваги особи, яка подала апеляцію. Таким чином, на нашу думку, захисник в суді апеляційної інстанції може зупинитися на аналізі таких видів необґрунтованості:

1) вирок грунтується на фактах, яких немає в справі;

2) у вироці не оцінюються суттєві факти, які є в справі;

3) вирок грунтується на недостатній кількості або на суперечливих, недостатньо перевірених фактах;

4) із встановлених вироком фактів можна зробити інший логічний висновок, як це зробив суд першої інстанції;

5) вирок грунтується на недостатньо вірних або недостатньо переконливих для обвинувачення фактах, а перевірити ці докази неможливо.

Звідси випливає, що виступаючи в судових дебатах, захисник повинен обмежити в порівнянні з апеляцією кількість фактів, які відтворюються і їх співставлення. Отже, потрібно намагатися знайти і показати моноліт доказових фактів.

Аналіз та оцінка доказів є дуже важливою частиною судової промови захисника. Оскільки аналіз і оцінка доказів можуть переконати суд у правильності позиції захисника, змусити прислухатися до його думки. Тому він повинен допомогти суду і учасникам судового процесу зіставити між собою розрізнені докази, вилучити все непотрібне, зайве і прийти до обґрунтованих висновків. При аналізі доказів захисник головну увагу повинен приділити встановленню достовірності доказів, з’ясуванню їх доказової цінності.

Показання свідків – найпоширеніше джерело доказів, без них немає практично жодної кримінальної справи. Аналізуючи показання свідків, варто мати на увазі, що не можуть бути доказами повідомлені свідком дані, джерело яких невідоме. Оцінюючи показання свідка, захисник повинен насамперед визначити його здатність правильно сприймати і передавати враження про подію, очевидцем якої був свідок. Достовірність його показань залежить не тільки від нормального стану