режим земель кордону України як смути земель упродовж межі, яка відокремлює територію України від тери-торії інших держав, на яку поширюється особливий порядок обмеженого господарського використання і посиленої охорони. Розмежувальною лінією є межа кордону, яка визначається відповідно до вимог міжнародних договорів.
Принципове значення надається у проекті нормам, які ви-значають особливості земель як матеріально-економічної основи адміністративно-територіального устрою України, функ-ціонування територіальних громад та інших органів місцевого самоврядування, земель територіального моря, природних і штучно створених островів у його межах, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, встановлюють склад земель загальнонародного, державного та місцевого значення.
Практичне спрямування мають норми загального розділу проекту, якими започатковується поняття земельної ділянки як основної ланки розподілу і перерозподілу земельного фонду, використання, відтворення і охорони, регламентуються її структура, граничний поділ, межі, різновиди та спе-цифічні ознаки правового режиму залежно від її цільового призначення, розміщення на ній природних і різних матеріальних об'єктів залежно від комплексу прав на цю ділянку фізичних і юридичних осіб.
Логічним продовженням попереднього розділу є розділ що визначає склад законодавства про землю, зокрема його мету і завдання, принципи та методи регулювання земельних правовідносин, встановлює систему важелів для по-долання суперечностей різних рівнів нормативно-правової о регулювання у цій сфері, шляхи усунення негативних та вра-хування позитивних колізій, визнання юридичних наслідки прийняття незаконних актів законодавства про землю.
Принципові положення закладені у норми, що регламенту-ють межі чинності законодавства про землю, його застосуван-ня в частині забезпечення використання і охорони земель у невід'ємному зв'язку із землями природних ресурсів, його дію у часі, просторі та стосовно різних осіб - громадян України, іноземців і осіб без громадянства, юридичних осіб, міжнародних організацій та держав. Тут же започатковані принципи законодавчого і договірного регулювання земельних право-відносин, співвідношення національного законодавства про зем-лю з міжнародно-правовими нормами у цій галузі.
Серцевину норм Кодексу становить право на зем-лю яке узагальнено включає право громадян на землі за-гального користування, їх право власності на земельні ділянки різного призначення, визначення способів отримання, набуття та придбання цього права, форм його реалізації, ролі су-дового забезпечення у захисті суб'єктивних земельних прав громадян, включаючи право землекористування на різних юридичних підставах і юридичних титулах, а також право власності українського народу на землю, право державної власності на землю, право на землю юридичних осіб та об'єднань громадян.
Одним з найважливіших, життєво необхідних земельних прав людини і громадянина нормами проекту визнається право громадян на землі загального користування, яке може реалізуватися шляхом проживання, пересування, безліцензійного користування землями загального призначення неза-лежно від віку, право- та дієздатності (правосуб'єктності) з метою задоволення біологічних, екологічних, оздоровчих, рекреаційних, соціальних та інших потреб. Для реалізації цього права держава та її інституції, юридичні і фізичні осо-би зобов'язані забезпечувати якість і режим використання, відтворення та охорони вказаних земель, здійснювати не-обхідні екологічні, захисні, санітарно-гігієнічні та інші охо-ронні заходи, включаючи дотримання доюрисдикційних і юрисдикційних процедур щодо захисту порушених земель-них прав громадян, притягнення осіб, винних у його недо-триманні до відповідальності, відновлення реальних юридичних можливостей для подальшої реалізації прав на загальне зем-лекористування.
Земельний кодекс закріплює нові можливості для громадян — право приватної власності на земельні ділянки з наданням широких повноважень щодо користування, володіння та роз-порядження. У деталях фіксуються підстави його виникнен-ня, особливості земельної правосуб'єктності, форми набуття, придбання та отримання земель у приватну власність з ви-значенням категорії тих земель, перехід яких у власність забороняється або обмежується у державних чи суспільних інтересах.
Як такі, що виходять з реалій сьогодення, у ньому сконцен-тровані норми, котрі регламентуватимуть порядок приватизації земель, тобто безоплатної передачі їх у власність громадян принципи, конкретні правові моделі процедури приватизації зе-мель на користь громадян.
У нормах пропонується класична модель приватизації зе-мельних ділянок, що включає:
а) сукупність послідовних взаємопов'язаних дій, спрямова-них на виникнення права власності шляхом перерозподілу земельного фонду;
б) безоплатну передачу земель у приватну власність;
в) передачу частини земель громадянам України або їх об єднанням;
г) передачу земель виключно за рішенням відповідних рад
д) одноразовість кожного виду землекористування з відпо-відним записом у документі, який посвідчує громадянство особи;
е) обов'язковість юридичного посвідчення повноваження власника у Державному акті на право власності та його фіксації у земельно-правових реєстраційних документах виконавчих органів.
Значна частина норм цього розділу спрямована на регу-лювання передачі у власність громадянам деяких категорій земель: зайнятих під будівлями і спорудами, об'єктами неру-хомості, які належать декільком особам; розташованих у зонах з особливими умовами використання (впродовж морів, річок та в зонах, що підлягають посиленій охороні (природ-но-заповідного фонду, курортів, лікувально-оздоровчих, ре-креаційних тощо); зайнятих лісами та іншою рослинністю.
З метою створення дійових правових механізмів запроваджуються норми, що передбачають регулювання набуття права власності на землі шляхом ресертифікації (розпаювання) земель, які перебувають у колективній власності, деталізують процедури її реалізації та особливості реалізації набутих зе-мельних прав шляхом здійснення традиційних правових форм відчуження — викупу, купівлі-продажу, дарування, обміну, застави, спадщини, інших форм відчуження за бажанням влас-ників, а також можливості застосування переуступки прав на землю, форм і способів її здійснення для окремих категорій непрацездатних за віком та станом здоров'я громадян. Важли-ва роль відводиться нормам щодо судового відчуження права власності па окремі земельні ділянки, порядку та гарантій його здійснення.
У системі земельних прав громадян на землю ЗК пе-редбачені норми, які регулюватимуть право землекористуван-ня різних осіб. Передбачається розширений перелік суб'єктів, які матимуть право набути повноважень щодо різних форм права землекористування на підставі різних юридичних фактів у строкове (тимчасове) чи безстрокове (постійне)