Проблеми кодифікації екологічного законодавства

Об’єктивними показниками необхідності систематизації законодавства є зміни в соціальному, екологічному, екологічному і правовому порядку, які відбуваються в суспільстві [ ]. Правовою причиною удосконалення в цілому удосконалення законодавства України, як і екологічного виступає накопичений великий правовий матеріал в формі законів і підзаконних нормативних актів. За період незалежності нашої держави все екологічне законодавство обновлене, прийнятий ряд нових законів і підзаконних правових актів по проблемам екології, намітилась тенденція виконання міжнародних-правових документів по екологічним питанням в якості частини національного законодавства.

Однак при цьому слід відмітити, що не можна до нескінченності диференціювати екологічне законодавство, так як це веде до дублювання деяких правових норм., розбіжностей окремих положень в різних нормативних актах, а це в свою чергу, діяльність правозастосовчих органів.

Систематизація екологічного законодавства повинна базуватися на тих самих методах, які використовуються при систематизації законодавства інших галузей права, і не суперечити їм, оскільки екологічне правознавство є лише частиною національного і міжнародного законодавства. При цьому повинні братися до уваги особливості які притаманні цій галузі права. Крім того, система екологічного права, найбільш повно відображена в системі екологічного законодавства. Тільки врахування всіх перечислених умов дозволить, створити ефективно діючу систему екологічного законодавства. Ефективність її буде залежати від того наскільки успішно вона буде використовуватися в правозастосовчій практиці для вирішення всіх проблем, які виконують при еколого-правових відносинах.

В теорії права під систематизацією законодавства розуміється проведена органами держави діяльність по упорядкуванню і удосконаленню законодавства, приведення його у відповідну систему шляхом складання відповідних збірників, єдиних нормативних актів. Виділяють три види систематизації: інкорпорацію, кодифікацію і консолідацію.

Інкорпорація – означає об’єднання діючих правових актів. В збірну розташування нормативного матеріалу у відповідному порядку.

Під кодифікацією – розуміється така систематизація нормативного матеріалу, при якій проводиться його переробка і видається один, логічний і юридично цілий нормативний акт. Форма кодифікованого акта може бути у вигляді: основ законодавства, кодексів, положень і т. д.

Консолідація являє собою проміжне явище, щось середнє між кодифікацією і інкорпорацією. При цій формі декілька нормативних актів об’єднуються в один. Норми, включені в попередні акти, викладаються в логічній послідовності, ліквідовуються повтори і протиріччя [ ].

Систематизація екологічного законодавства України здійснюється у формі кодифікації та інкорпорації законодавчих та підзаконних актів.

Екологічне законодавство охоплює великий правовий матеріал, про який нам свідчить інкорпоративний збірник екологічного законодавства в чотирьох томах, виданий в м. Чернівці.

Структурно збірник включає шість розділів:

1. Екологічне законодавство: загальні положення і принципи.

2. Природноресурсове законодавство (земельне, водне, лісове, гірниче, фауністичне та атмосферне).

3. Законодавство про природні території та об'єкти особливої охо-рони (природоохоронне законодавство).

4. Законодавство про екологічну безпеку.

5. Міжнародні конвенції в галузі використання природних ре-сурсів, охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки.

6. Матеріали судової та арбітражної практики.

Особливістю збірника екологічного законодавства є те, що у ньо-му започатковано спеціальний розділ міжнародних конвенцій в галузі екології, які ратифіковані Верховною Радою України і тим самим створюють систему чинного законодавства у цій сфері в Україні.

Сьогодні вже видано декілька збірників законодавства в галузі охорони навколишнього природного середовища відповідно до тема-тики та практичного використання різними фахівцями.

Однак такі зібрання обмежуються тільки законами у цій сфері, або побудовані за своєрідною структурою стосовно виконавчо-розпорядчих видів діяльності без належної диференціації та класифікації нормативно-правових актів за предметом правового регулювання, тобто за колом суспільних екологічних правовідносин.

Такі форми зібрання актів екологічного законодавства менш зручні у користуванні, оскільки потребують значного часу для адап-тації із змістом інкорпорованого видання.

З урахуванням набутого досвіду та побажань фахівців-практиків пропоноване видання побудовано відповідно до системи еко-логічного законодавства і права саме з огляду на предмет та сферу правового регулювання екологічних відносин.

На даний час виникла практична необхідність систематизації екологічного законодавства з використанням всіх трьох форм систематизації. Однак головну увагу слід зосередити на кодифікації і інкорпорації.

Сучасний період систематизації екологічного законодавства пе-редбачає необхідність врахування наступних принципів та умов:

1) уточнення кола екологічних відносин, які підлягають врегу-люванню на рівні законів та підзаконних актів;

2) встановлення термінів підготовки, розгляду та прийняття актів екологічного законодавства;

3) обґрунтування, розробка та прийняття нових законодавчих актів, внесення до чинних актів змін і доповнень, що випливають із потреб практики здійснення природоохоронної діяльності, забезпе-чення екологічної безпеки і екологічних прав громадян;

4) обов'язковість актів, здатних забезпечити правове регулювання відносин у галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природ-ного середовища, гарантування екологічної безпеки;

5) визначення органів держави та інституцій, наукових, навчаль-них закладів, окремих фахівців, спроможних на рівні сучасних світових вимог розробити проекти відповідних актів екологічного за-конодавства; .

6) обґрунтування економічного, інформаційного, матеріально-технічного забезпечення розробки, розгляду, прийняття та реалі-зації актів екологічного законодавства;

7) гарантування поєднання в екологічному законодавстві еко-номічних і екологічних інтересів, врахування особливостей пра-вового регулювання екологічних відносин в реальних кризових умо-вах;

8) спрямованість актів екологічного законодавства на послідовне і поступове поліпшення екологічного стану в Україні;

9) визначення механізму реалізації екологічного законодавства.

Тому найоптимальнішим варіантом було б прийняття єдиного кодифікованого акта, який стосується регулювання екологічних відносин.

Прийняття єдиного і комплексного Екологічного Кодексу дозволить покращити правозастововчу діяльність. На даний час правозастосовчі органи відчувають серйозні труднощі у відшуканні необхідної норми права при виникненні спорів.

Створений кодекс, перш за все, логічно послідовний і компактний виклад правових норм. Він значно полегшить пошук потрібної норми права, дозволить з’ясувати їх зміст в процесі правозастосовчої діяльності.

При такій системі правових норм, розміщених в окремих нормативно-правових актах, правозастосовчому органу необхідно ознайомитися зі всіма підзаконними