По-перше, вбере в себе весь діючий нормативно-правовий масив екологічного законодавства, систематизує його, ліквідує логічне протиріччя деяких нормативно-правових актів.

По-друге, кодекс стане більш доступним для громадян, організацій, органів управління в сфері екології, що буде сприяти правовому вихованню соціальних суб’єктів.

По-третє, в єдиному кодексі легше знайти прогалини в праві.

По-четверте, базовим нормативним актом в системі екологічного законодавства є Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” із змінами та доповненнями. Його внутрішню структуру складають 16 розділів. Однак названим законом не закінчується правова основа екологічних охоронних суспільних відносин. В законодавстві про конкретні природні об’єкти (землях, водах, надрах, та ін.) викладені правові норми, які закріплюють особливості охорони відповідного природного об’єкту. Це свідчить проте, що правові норми по охороні навколишнього середовища розкидані в різних нормативних актах, це, звичайно, ускладнює пошук необхідної правової норми для вирішення спору, який виник . Екологічний кодекс дозволить зняти цю проблему [ ].

Гармонізація екологічного законодавства зі всією правовою системою України передбачає формування правового пізнання в суспільстві про необхідність екологізації в цілому законодавства країни. Тільки в цьому випадку можна говорити про екологічне право, його галузях і інститутах суспільних відносин у сфері екології [ ].

Правова охорона будь-якого природного ресурсу забезпечується за допомогою тих методів, які притаманні їм, закріплені відповідно в земельному, водному і іншому природному законодавстві. Наприклад, охорона лісів забезпечується здійсненням комплексу міроприємств, направлених на їх зберігання від знищення, пошкодження чи іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб, а також раціональне використання [ ].

З цього прикладу видно, що законодавець зобов’язаний враховувати особливості правової охорони того чи іншого природного ресурсу з врахуванням його специфіки і закріпити це законодавчо. В зв’язку з цим виникає запитання, як повинні співвідноситися Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” з природноресурсовими кодексами, а також останні з майбутнім екологічним кодексом.

Зв’язуючими елементами між ними являються положення розділів IX і

XV Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища.” Ними законодавчо закріплені порядок регулювання суспільних відносин по використанню будь-яких природних ресурсів на території України, також підстави і порядок притягнення винних осіб до відповідальності при порушенні ними природоохоронного, природо ресурсного законодавств і законодавства про екологічну безпеку.

Положення розділів IX і XV Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища.”, після відповідних доповнень слід внести у майбутній Екологічний кодекс. Аналогічні норми права регулюють суспільні відносини в сфері використання і охорони будь-якого одного природного ресурсу. Загальними нормами права є ст. 68, 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища.”, а спеціальною – ст.100 Лісового кодексу. Загальні норми права містять основні принципи дій на осіб, скоївши будь-яке екологічне правопорушення, тоді як спеціальні пропонують тільки вказівку на них, і це досить, щоб за допомогою загальних норм права вирішити правову ситуацію, пов’язану з притягненням винної особи до юридичної відповідальності за порушення того чи іншого природо ресурсного законодавства або законодавства інших галузей права .

Ще однією проблемою є те, що якщо норми Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища.” Є нормами загальної дії (нормами-принципами), тоді виникає питання: як даний закон співвідноситься з іншими законами і яке місце він займає в системі законодавства України.

По теорії права закон як елемент правової матерії, головним чином призначений для того, щоб утвердити в суспільстві першопочаткове право – основу національної правової системи, і володіє найвищою юридичною силою, оскільки приймається вищими органами державної влади.

Всі інші нормативні акти повинні видаватися і реалізовуватися в суворій відповідності з законом. І в випадку колізії підзаконний нормативний акт повинен бути відмінений або приведений у відповідність із законом [ ].

На цьому етапі систематизації законодавства більш поглибленого дослідження потребує проблема співвідношення природоохоронного законодавства і законодавства інших галузей права з Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища.” Якщо додержуватися логіки систематизації законодавства, яка склалася в теорії, то Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища.” Є одним із звичайних законів, дія якого має однакову юридичну силу по відношенню до інших таких законів. Але це не так, оскільки цей закон містить норми-принципи, дія яких повинна поширюватися не тільки на екологічне законодавство, а й на все інше законодавство України. Отже даний закон є головним нормативним актом не тільки серед природоохоронних актів, але й серед законодавчих актів інших галузей права. Це в свою чергу говорить про те. Що положення відносно охорони природного середовища в інших актах повинні відповідати цьому Закону і будь-яке протиріччя слід розглядати як його порушення, яке потребує усунення.

Велику роль в систематизації природоохоронного законодавства покликана відіграти така її правова форма, як консолідація. Сьогодні систематизація цього законодавства реалізується шляхом кодифікації лісового, земельного, водного законодавства і законодавства про надра. Поза кодифікацією залишається таке природноресурсове законодавство (наприклад законодавство про охорону атмосфери, повітря, про природно-заповідний фонд) і з кожним роком збільшується кількість підзаконних актів, які регулюють ці питання

При такому великому масиві правових актів не виключаються протиріччя чи логічна непослідовність викладу їх змісту, наявність повторів та інших недоліків. Об’єднання кількох підзаконних правових актів (наприклад, по об’єкту правового регулювання) в консолідований правовий акт у вигляді Положення, Основ і ін. дозволить уникнути техніко-правових помилок при виданні.

В даний час, наприклад, є реальна можливість консолідувати норми права, які містяться в