підзаконних нормативних актах про рослинність і рослинному світі, в самостійний правовий акт у вигляді положення.
Нам шляху поступової екологізації законодавства України йде не тільки правотворча, але й правозастосовча практична, де базовим нормативно-правовим актом виступає Закон “Про охорону навколишнього природного середовища.” І зв’язку із цим ст. 2 даного закону доцільно доповнити частиною другою слідую чого змісту: норми даного закону є базовими у сфері охорони навколишнього природного середовища, природокористування, а також при здійсненні господарської чи іншої діяльності. Норми інших законів не повинні їм суперечити. Аналіз екологічного законодавства говорить нам про те, що при систематизації є можливість використання будь-якої форми: інкорпорації, кодифікації, консолідації. Однак найбільш оптимальною систематизація екологічного законодавства може бути досягнута в процесі в процесі в процесі підготовки і прийнятті Екологічного кодексу, як єдиною і комплексного і комплексного нормативного акта. В якості його основ можна використовувати структуру Закону “Про охорону навколишнього природного середовища.” Використання інших способів систематизації екологічного законодавства дозволить створити технік-природні умови по формуванню Екологічного кодексу України.
Щодо структури майбутнього кодексу, то я пропоную проект Харківських вчених Попова, Шульги, Шахова.
Він має таку структуру :
Розділ 1. Загальні положення: Основні завдання, відносини, які регулюються, основні принципи, підстави набуття екологічних прав і обов’язків, порядок застосування позовної давності, інші загальні принципи.
На даний час запропоновані положення важко реалізувати тому, що система екологічного законодавства з використанням інкорпорації, кодифікації фактично знаходиться на стадії становлення, але іти напрямку необхідно шляхом продовження видання ін корпоративних збірників екологічного законодавства України, консолідованих правових актів по окремим аспектам екологічних правовідносин і внесення змін в Закон “Про охорону навколишнього природного середовища” на період до прийняття Екологічного кодексу.
екологічних прав і виконання обов'язків; поря-док застосування позовної давності; інші за-гальні приписи.
Розділ 2. Управління в галузі викорис-тання, відтворення і охорони природних ре-сурсів. Тут слід було б відобразити приписи про систему органів управління загальної і спеці-альної компетенції; їх повноваження; облік природних ресурсів; контрольні функції органів управління; природоустрій; інші питання уп-равлінської діяльності.
Розділ 3. Право власності на природні ресурси, У цьому розділі доцільно якомога пов-ніше викласти правові приписи про форми влас-ності на природні об'єкти; правомочність влас-ників природних ресурсів; обмеження власників при здійсненні ними своєї правомочності; форми захисту права власності на природні ресурси; інші питання власності. При цьому ми допу-скаємо можливість закріплення у певних випад-ках індивідуальної власності на окремі природні ресурси.
Розділ 4 . Відтворення і підвищення якос-ті природних об’єктів. У ньому слід розмістити правові приписи про планування відтворення природних ресурсів; способи їх відтворення; права, обов'язки суб'єктів відтворювального процесу; форми стимулювання відтворення при-родних ресурсів; організаційно-правові форми забезпечення якості природних об'єктів.
Розділ 5. Право користування природ-ними ресурсами (загальні положення). Він повинен охоплювати нормативні приписи, які ре-гулювали б загальні питання користування всіма природними ресурсами; об'єкти і суб'єкти при-родокористування; здійснення права користу-вання природними ресурсами; підстави виник-нення права природокористування; права і обов'язки природокористувачів; підстави припинення права користування природними ресурсами; правові гарантії природокористуван-ня; економічні методи у природокористуванні; вилучення природних об'єктів; форми захисту прав при цьому вилученні.
Розділ 6. Охорона природних об’єктів навколишнього природного середовища. До цього розділу доцільно включити всі правові при-писи щодо регулювання питань охорони нав-колишнього природного середовища, зокрема питань, пов'язаних зі стандартами в галузі охо-рони навколишнього природного середовища; екологічним моніторінгом; екологічною експер-тизою; економічним стимулюванням належної охорони навколишнього природного середови-ща; комплексом заходів по охороні земельних, водних, гірських, лісових ресурсів, тваринного світу, атмосферного повітря, озонового шару; додержанням екологічних вимог у промисло-вості, сільському господарстві, населених пун-ктах; іншими заходами.
Розділ 7. Участь громадськості у здій-сненні заходів по раціональному використан-ню, відтворенню і охороні навколишнього при-родного середовища. У ньому необхідно закрі-пити всі організаційні форми участі громадськості у вказаних процесах, що виправ-дали себе на практиці; права і обов'язки гро-мадських організацій і громадян у цій сфері; гарантії екологічних прав громадськості; поря-док здійснення громадської екологічної експер-тизи; механізм врахування думки громадськості з питань екології; порядок здійснення громад-ського екологічного контролю; інші питання.
Розділи ж з правовими приписами, пов'я-заними з регулюванням питань розгляду еколого-правових спорів, відповідальності за порушення екологічного законодавства, міжнарод-них форм співробітництва, незважаючи на те, що ці приписи стосуються усіх природних ре-сурсів, доцільно розмістити в кінці Екологічного кодексу, з урахуванням логічної послідовності викладу матеріалу і потреб практики.
Особлива частина Екологічного кодексу по-винна включати в себе розділи про права зем-лекористування; водокористування; лісоко-ристування; користування надрами; тварин-ним світом; про користування атмосферним повітрям і його специфічну охорону; про ко-ристування заповідними територіями. У кож-ному з розділів мають бути правові приписи, призначені для регулювання особливостей ви-користання певного природного об'єкта. Причо-му вони не повинні дублювати приписів загального характеру.
У розділі про порядок розгляду еколого-правових спорів необхідно відобразити систему ор-ганів, наділених правом розглядати такі спори (з урахуванням їх компетенції); порядок розг-ляду спорів; специфіку вирішення конкретних спорів; сутність рішень по спорах та їх вико-нання; порядок оскарження рішень та інші пи-тання.
Розділ про відповідальність за порушення екологічного законодавства має охоплювати екологічні правопорушення, які є підставою для притягнення до відповідальності; види відпо-відальності, головним чином майнової, що по-винна ґрунтуватися на врахуванні специфіки природних ресурсів (питання адміністративної, кримінальної та дисциплінарної відповідальнос-ті не треба відображати, оскільки вони викла-дені у відповідних кодексах). Доцільно також закріпити поняття майнової та екологічної шко-ди, заподіяної природним об'єктам і навколиш-ньому природному середовищу; питання солі-дарної відповідальності за шкоду, заподіяну діями кількох осіб (спільно); межі майнової відповідальності; порядок визначення збитків та інші питання.
У розділі про міжнародне співробітництво в