а) загально-юридичні принципи:*

гласність і демократизм прийняття екологічно зна-чимих рішень;*

компенсаційність шкоди, заподіяної порушенням екологічного законодавства;*

поєднання засобів стимулювання і юридичної від-повідальності за екологічні правопорушення;*

міждержавне співробітництво галузі екології;

б)спеціально-юридичні принципи: міжгалузеві:*

пріоритетність вимог екологічної безпеки;*

гарантування безпечного навколишнього природ-ного середовища для життя і здоров'я людей;*

превентивність екологічних заходів;*

орієнтованість на формування екологічного світо-гляду;*

узгодження екологічних, економічних та соціаль-них інтересів;*

поєднання міждисциплінарних знань екологічних, соціальних, природничих і технічних наук:*

прогнозування якості стану навколишнього приро-дного середовища;*

обов'язковість екологічної експертизи;*

обов'язковість дотримання екологічних стандартів і нормативів;*

нормованість і оцінка впливу екологічно значимої діяльності;*

платність за забруднення навколишнього природ-ного середовища і погіршення якості природних ре-сурсів;

галузеві:*

обов'язковість дотримання вимог лімітів викорис-тання природних ресурсів;*

збереження різноманітності та цілісності природ-них об'єктів;*

різноманітність форм власності на природні ре-сурси;*

безплатність загального і платність спеціального використання природних ресурсів для господарської діяльності;*

комплексність та ефективність використання при-родних ресурсів;*

множинність правових форм використання приро-дних ресурсів.

Функції екологічного права – основні напрями впливу норм екологічного права на волю і поведінку суб'єктів

екологічних правовідносин і забезпечення правопоряд-ку в галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, гарантування екологічної безпеки.

Загальноправові функції:*

регулятивна, виховна, превентивна, охоронна.

Спеціальноправові функції:*

екологічна, природоохоронна.

Норми екологічного права – правила поведінки, які регулюють відношення людей з приводу охорони та ви-користання навколишнього природного середовища. Поділяються на:*

галузеві (охорона та використання лісів, води, землі тощо);*

комплексні (охорона та використання природно-територіальних комплексів);*

екологізовані (норми інших галузей права – адміні-стративного, карного, господарського тощо). За зміс-том юридичного припису норми екологічного права діляться на:*

норми-принципи – закріплюють основні начала охорони навколишнього природного середовища;*

норми-пріоритети – встановлюють переважання в охороні навколишнього природного середовища (галузеві, міжгалузеві, загальні – охорона здоров'я лю-дини);*

норми-правила: попереджувальні, заборонні, ка-раючі, дозволяючі, зобов'язуючі, заохочувальні тощо.

7. Система екологічного права

Під системою екологічного права слід розуміти роз-міщення в певній логічній послідовності його структур-них підрозділів, які обумовлені змістом екологічних від-носин.

У загальній частині екологічного права зосереджено норми права, які вирішують питання для видів екологі-чних відносин. У ній містяться такі положення: загальна характеристика екологічних відносин та екологічного права (джерела права), норми права про власність на природні об'єкти, організаційно-правові питання вико-ристання, загальні питання охорони навколишнього природного середовища.

В особливій частині екологічного права зосереджено ті правові норми, котрі регулюють окремі види екологічних відносин з урахуванням їх специфіки: право земле-користування, водокористування, користування надра-ми, лісами та іншою рослинністю, тваринним світом, природно-заповідним фондом, атмосферним повітрям та його охороною тощо.

1. Завдання законодавства України про охорону, використання і відтворення тваринного світу

Правова охорона тваринного світу – сукупність пра-вових норм та виникаючих на основі їх застосування правовідношень, направлених на здійснення заходів по збереженню тваринного світу, їх раціональне викорис-тання та відтворення природних ресурсів, оздоровлення для задоволення екологічних, економічних, культурно-оздоровчих потреб суспільства в інтересах теперішнього та майбутніх поколінь.

Закон України «Про тваринний світ» від 3 березня 1993 року.

Завданням законодавства України про охорону, ви-користання і відтворення тваринного світу є регулю-вання відносин у галузі охорони, використання і відтво-рення тваринного світу, збереження та поліпшення се-редовища перебування диких тварин, забезпечення умов постійного існування всього видового і популяційного різноманіття тварин у стані природної волі, неволі чи напіввільних умовах.

2. Об'єкти тваринного світу

Об'єктами тваринного світу як природний ресурс за-гальнодержавного значення є:*

хордові, в т. ч. хребетні (ссавці, птахи, плазуни, зе-мноводні, риби тощо) і безхребетні (членистоногі, мо-люски, голкошкірі тощо) тварини в усьому їх видовому популяційному різноманітті, що перебувають у стані природної волі; *

частини диких тварин (роги, шкіра тощо);*

продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск тощо);*

залишки викопних тварин.

Дикі тварини, що перебувають у стані природної во-лі, а також інші об'єкти тваринного світу, що перебувають у межах територіальних і внутрішніх морських вод, континентального шельфу та виключної (морської) еко-номічної зони, водойм, що знаходяться на території більш ніж однієї області, державних мисливських угідь, територій природно-заповідного фонду України і лісів державного значення, належать до природних ресурсів загальнодержавного значення.

Об'єкти тваринного світу, а також місця їх токування, линяння, гніздових колоній птахів, постійних або тим-часових скупчень тварин, інші території, що є середо-вищем перебування об'єктів тваринного світу, підляга-ють охороні.

Суб'єктом права загальнодержавної власності на тваринний світ є держава в особі Верховної Ради Украї-ни, яка може делегувати свої окремі повноваження вла-сника тваринного світу органам державної виконавчої влади в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.

Право колективної та приватної власності на окремі об'єкти тваринного світу

Дикі тварини та інші об'єкти тваринного світу, які вилучені зі стану природної волі або природного середо-вища, можуть перебувати у колективній чи приватній власності. Законність добуття у колективну або приват-ну власність об'єктів тваринного світу (крім добутих у порядку загального використання) повинна бути під-тверджена відповідним документом. Не можуть переда-ватись у колективну або приватну власність об'єкти тваринного світу, що становлять особливу природоохо-ронну цінність, а також види тварин, занесені у Червону книгу України.

3. Основні вимоги та принципи охорони, у раціонального використання і відтворення тваринного світу

При господарчій діяльності мають додержуватися такі основні вимоги та принципи:*

збереження умов існування видового і популяційного різноманіття тваринного світу в стані природної волі;*

недопустимість погіршення середовища перебування, шляхів міграції та умов розмноження диких тварин;*

збереження цілісності природних угрупувань тварин;*

додержання науково обґрунтованих нормативів і лімітів використання об'єктів тваринного світу, забез-печення невиснажливого використання диких тварин та їх відтворення;*

раціональне використання корисних властивостей і продуктів життєдіяльності диких тварин;*

платність за спеціальне використання об'єктів тва-ринного світу;*

регулювання чисельності тварин з метою охорони здоров'я населення і відвернення заподіяння шкоди природі та народному господарству;*

врахування висновків екологічної експертизи щодо народногосподарських об'єктів, які