і передати майно в користування лізингоодержувачеві;
не втручатися у вибір лізингоодержувачем продавця майна та у визначення специфікації об'єкта лізингу;
набуваючи майно для лізингоодержувача, повідомити продавця про те, що майно призначене для передачі в лізинг конкретній особі;
своєчасно та в повному обсязі виконувати взяті на себе зобов'язання перед лізингоодержувачем щодо утримання об'єкта лізингу (ремонт, технічне обслуговування тощо) відповідно до умов договору;
прийняти об'єкт лізингу від лізингоодержувача після закінчення строку договору лізингу, якщо об'єкт не буде викуплено лізингоодержувачем.
Договір лізингу є двостороннім договором. Тому як лізингодавець, так і лізингоодержувач несуть певні обов’язки і наділені певними правами.
Так, згідно статті 12 лізингоодержувач має право:
відмовитися від прийняття об'єкта лізингу, який не відповідає умовам договору, затримувати належні лізингодавцеві платежі до усунення ним виявленого порушення умов договору за умови попереднього повідомлення лізингодавця;
вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих внаслідок його дій або бездіяльності при виконанні договору лізингу, відповідно до умов договору;
лізингоодержувач має право пред'являти продавцеві об'єкта лізингу всі права та вимоги, що випливають із договору купівлі-продажу цього майна, зокрема щодо його якості та комплектності, строків передачі, гарантійних ремонтів тощо. Однак лізингоодержувач не має права припиняти дію договору купівлі-продажу між лізингодавцем і продавцем або змінювати його умови.
Також лізингоодержувач зобов'язаний:
прийняти та належним чином користуватися об'єктом лізингу, утримувати його відповідно до погоджених сторонами умов договору, згідно з якими воно було передано, з урахуванням природного зносу та змін стану майна;
своєчасно та в повному обсязі за погодженим з лізингодавцем графіком виплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору;
у разі несплати лізингових платежів протягом двох чергових строків на вимогу лізингодавця повернути йому об'єкт лізингу;
у зазначені договором лізингу строки відповідно до його умов надавати лізингодавцю відомості про технічний стан об'єкта лізингу та свій фінансовий стан, доступ для перевірки об'єкта лізингу та умов його експлуатації;
у разі, якщо він не реалізує своє право викупу об'єкта лізингу та не продовжить строк його використання після припинення дії договору, повернути об'єкт лізингу лізингодавцеві у стані, зазначеному в договорі.
Окремо в договорі, укладеному з продавцем, може визначатись право лізингоодержувача на ремонт і технічне обслуговування об'єкта лізингу
3. Договір фінансового лізингу
Як вже зазначалось вище, згідно законодавства України, фінансовий лізинг - це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.
3.1. Співвідношення договору фінансового лізингу і кредитного договору.
Одним із підходів, який застосовується в законодавстві та літературі при визначенні правової природи договору фінансового лізингу, є його характеристика як різновиду кредитного договору.
Поняття договору фінансового лізингу як різновиду кредитного договору обґрунтовується і в зарубіжній літературі, зокрема в німецькій та французькій цивілістичній літературі. Прихильники такої характеристики договору фінансового лізингу виходять з того, що фінансуючий (лізингодавець) попередньо надає певну суму коштів, сплачуваних при закупівлі речі, і потім користувач (лізингоодержувач) повертає йому цю суму частинами.
На думку провідних українських науковців, між кредитом та лізингом є суттєві відмінності, зумовлені правовою природою цих інститутів.
Варто зазначити, що в літературі розрізняють кредит у широкому та у вузькому значенні. В широкому під кредитом розуміють будь-який момент передачі цінностей, коли одержання їх еквівалента відділене певним проміжком часу. У вузькому розумінні кредит – це такі правовідносини, за яких кредитні установи надають організаціям та громадянам грошові кошти на умовах зворотності, строковості і оплатності. Надалі при порівнянні договору фінансового лізингу і кредитного договору матиметься на увазі кредит у вузькому розумінні.
Тепер потрібно з’ясувати низку положень, що стосуються вказаних договорів.
Основний інтерес позичальника при укладенні кредитного договору полягає в одержанні грошових коштів за умов забезпеченості повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Саме з цією метою він вступає у договірні відносини з кредитором. на відміну від цього сплачувані лізингодавцем продавцю кошти при придбані об’єкта лізингу безпосереднього інтересу для лізингоодержувача не становлять. Основною метою лізингоодержувача при укладенні договору фінансового лізингу є одержання у строкове користування об’єкта лізингу з можливістю подальшого набуття права власності на цей об’єкт. Тому принциповою відмінністю між договором фінансового лізингу і кредитним договором є різні правові наслідки, яких прагнуть досягти сторони, укладаючи зазначені договори.
Ще одною відмінністю договору фінансового лізингу від кредитних договорів є різне коло об’єктів правовідносин, що виникають з договору фінансового лізингу і кредитного договору. Об’єктом лізингу може бути будь-яке рухоме і нерухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства стаття 2 Закону України “Про лізинг”. Майном, що передається у лізинг, можуть бути лише речі, індивідуально визначені і неспоживчі. Кредитний договір є різновидом кредиту позики, а предметом останнього можуть бути гроші або речі, визначені родовими ознаками стаття 374 Цивільного Кодексу України. Отже, об’єкти правовідносин, що опосередковуються договором фінансового лізингу і кредитним договором, різні.
Характерною рисою договору фінансового лізингу є те, що лізингоодержувач одержує об’єкт лізингу у строкове користування, коли за кредитним договором грошові кошти передаються позичальникові у власність (повне господарське відання, оперативне управління). Набуття права власності на об’єкт договору лізингу може мати місце лише після закінчення строку користування цим об’єктом, а якщо договором передбачено право викупу об’єкта лізингу за залишковою вартістю – після сплати повної вартості об’єкта лізингу.
Своєрідною є і природа платежів, покладених на лізингоодержувача. На відміну від кредитного договору, де позичальник зобов’язаний повернути наданий йому