кредит, тобто повернути таку ж суму коштів і сплатити відповідний відсоток, лізингоодержувач за договором фінансового лізингу у всіх випадках зобов’язаний вносити лізингові платежі за користування об’єктом лізингу і, крім того, якщо договором фінансового лізингу передбачено право викупу об’єкта лізингу, лізингоодержувач, коли він виявить бажання реалізувати це право, зобов’язаний сплатити лізингодавцю суму, яка відповідає залишкові вартості об’єкта лізингу. Лізингові платежі за своїм характером завжди є періодичними. ст. 1, 16 Закону України “Про лізинг”
Так, на основі проведеного вище порівняльного аналізу можна зробити висновок, що між договором фінансового лізингу і кредитним договором існують істотні відмінності, які не дають можливості кваліфікувати договір фінансового лізингу як різновид кредитних договорів. Тож слід виходити з того, що договір фінансового лізингу і кредитний договір є різними за своєю природою договорами і тому немає достатніх підстав розглядати договір фінансового лізингу як особливий вид кредитного договору. Якубівський І. Співвідношення договору фінансового лізингу і кредитного договору // Підприємництво. Господарство та право. – 2001. - №8.
3.2. Договір фінансового лізингу у законодавстві України.
Для повного розкриття теми курсової роботи варто було б більш повно розкрити суть договору фінансового лізингу, основні правила укладення договору, особливості передачі та повернення об’єктів договору, порядок оплати та інші суттєві ознаки договору лізингу.
Я вже наводив вище визначення договору фінансового лізингу наведене у законі, але гадаю, що не зайвим буде повторитись. Отже фінансовий лізинг - це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору
У наведеному визначенні вказано, що в результаті договору лізингоодержувач отримує в платне користування на певний термін об’єкт лізингу. Законодавством передбачений певний порядок передачі та повернення об’єкта лізингу, порядок оплати та реєстрації останнього.
Так передача об'єкта лізингу лізингодавцем лізингоодержувачу здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі лізингу. Майно, передане за договором фінансового лізингу, зараховується на баланс лізингоодержувача з зазначенням, що це майно взято у фінансовий лізинг. Якщо при передачі об’єкта були порушені строки чи порядок передачі передбачені договором, то лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків завданих цими порушеннями.
Передача лізингоодержувачем об'єкта лізингу лізингодавцю здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі лізингу Якщо з вини лізингоодержувача у строки і на умовах, визначених у договорі лізингу, не повернуто лізингодавцю об'єкт лізингу, лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача передачі зазначеного об'єкта та відшкодування збитків, завданих затримкою передачі, відповідно до умов договору та законодавства України. Також на вимогу лізингодавця об'єкт лізингу підлягає поверненню у безспірному порядку згідно з виконавчим написом, учиненим у державній нотаріальній конторі, у разі несплати лізингоодержувачем лізингових платежів протягом двох чергових строків.
Об'єкт лізингу, який потребує реєстрації в державних наглядових органах (транспортні засоби, обладнання підвищеної небезпеки тощо), реєструється за домовленістю сторін на ім'я лізингодавця або лізингоодержувача у встановленому законодавством України порядку.
Характерним для договору фінансового лізингу є те, що ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження об'єкта фінансового лізингу несе лізингоодержувач (якщо інше не передбачено договором лізингу). Слід згадати, що ризик випадкової втрати чи пошкодження у період прострочення несе сторона, що допустила прострочення строку передання об’єкта лізингу.
При фінансовому лізингу всі витрати на утримання об'єкта лізингу, пов'язані з його страхуванням, експлуатацією, технічним обслуговуванням та ремонтом, несе лізингоодержувач, якщо інше не передбачено договором лізингу.
Лізингоодержувач за користування об'єктом лізингу вносить періодичні лізингові платежі. Величина періоду, за який вноситься лізинговий платіж, встановлюється за договором лізингу і може бути нерівномірною.
Лізингові платежі включають:
суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу, що амортизується за строк, за який вноситься лізинговий платіж;
суму, що сплачується лізингодавцю як процент за залучений ним кредит для придбання майна за договором лізингу;
платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;
відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу, якщо об'єкт застрахований лізингодавцем;
інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.
Розміри, спосіб, форма і строки внесення лізингових платежів та умови їх перегляду визначаються у договорі лізингу за домовленістю сторін відповідно до вимог законодавства України. Лізингові платежі відповідно до законодавства України відносяться на валові витрати виробництва та обігу лізингоодержувача.
Також у законі “Про лізинг” передбачена обов’язкова реєстрація у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, у випадку якщо об'єктом лізингу є державне майно або договір передбачає залучення державних коштів. Договори, не зареєстровані у встановленому порядку, визнаються недійсними.
Висновок.
В цій курсовій роботі я зробив спробу як най повніше розкрити поняття, правову природу та основні ознаки договору лізингу, зокрема договору фінансового лізингу.
Досить широко в літературі та в публіцистиці використовується метод порівняння договору фінансового лізингу з договорами майнового найму (оренди), кредитними договорами тощо. У використаній мною літературі при написанні курсової більшість науковців схильні виділяти лізинг в окремий інститут.
Якого ж висновку я дійшов працюючи над даною темою? Я більш схильний поділяти думку науковців, що виділяють лізинг як окремий інститут в договірному праві України. За правовими наслідками до яких прагнуть сторони при укладенні договору, лізинг відносять до групи договорів про передачу майна в тимчасове користування. Це, звичайно, не означає ототожнення лізингу та найму (оренди). Зокрема, у фінансовому лізингу, за загальним правилом, ризик випадкової загибелі та витрати на капітальний ремонт майна несе лізингоодержувач, на відміну від найму, де ризик втрати