та витрати на капітальний ремонт несе власник (наймодавець).
Щодо позики, то принциповою відмінністю є те, що при лізингу у користування передаються неспоживчі речі, визначенні індивідуальними ознаками. Не потрібно доводити, що саме характер та властивості майна є підставою розмежування лізингу та кредитного договору (позики).
Звичайно в українському законодавстві ще існують певні невизначеності та суперечності, але враховуючи велике значення договору фінансового лізингу у інвестиційній діяльності в країні, варто продовжити розвиток лізингу як окремого інституту у цивільно-правових відносинах.
Література
Закон України “Про лізинг” від 16 грудня 1997 року із змінами та доповненнями
Конвенція про міжнародний фінансовий лізинг// Український Інвестиційний Журнал. – 1998. - №1
Рябко Л. правова природа договору лізингу // Право України. – 2000. - №1
Шевченко О. Проблеми правового регулювання лізингу в сучасному законодавстві // Право України. – 1999. - №8
Якубівський І. Структура договірних зв’язків при здійсненні фінансового лізингу // Підприємництво, господарство та право. – 2001. - №3
Якубівський І. Співвідношення договору фінансового лізингу і кредитного договору // Підприємництво, господарство та право. – 2001. - №8
Цивільний Кодекс України
Цивільне право України: В 2-ох томах: Підручник. // за ред. Дзери. – Т.2. – К.: Юрінком Інтер, 1999.