Звільнення від кримінальної відповідальності — це реаліза-ція державою в особі суду свого повноваження, згідно з яким вона відмовляється за наявності підстав, передбачених КК, від держав-ного осуду особи, яка вчинила злочин, а також від покладання на неї обмежень особистого, майнового або іншого характеру, встанов-лених законом за вчинення цього злочину.

Прийняття судом рішення про звільнення особи від криміналь-ної відповідальності є актом, що свідчить про припинення криміналь-но-правових відносин між особою, яка вчинила злочин, і державою. Це означає також, що з цього моменту дана особа вже не несе обо-в'язку відповідати перед державою за вчинене, не може нести тягар кримінальної відповідальності. Тобто, вчинене раніше нею діяння визнається юридичне незначним, підлягає забуттю (вчинений рані-ше злочин не може враховуватися при визначенні повторності і су-купності злочинів, рецидиві, призначенні покарання за вчинення нового злочину тощо). Разом з тим звільнення від кримінальної від-повідальності не свідчить про виправдання особи, оскільки кримі-нальна справа припиняється з нереабілітуючих для неї підстав.

2. Види звільнення від кримінальної відповідальності

Передбачені законом види звільнення від кримінальної відпо-відальності можуть бути поділені на групи за різними підставами. Так, залежно від того, правом чи обов'язком суду є звільнення особи від кримінальної відповідальності, виділяють два види такого звільнен-ня: обов'язкове і необов'язкове (факультативне). Факультативним є звільнення, передбачене ст. 47 КК (передача на поруки) і ст. 48 КК (змі-на обстановки). Це означає, що за наявності підстав, установлених зазначеними статтями, суд має право, але не зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності. В усіх інших випадках ви-мога закону про звільнення від кримінальної відповідальності є імпе-ративною, тобто такою, що зобов'язує суд звільнити особу від кри-мінальної відповідальності (наприклад, при дійовому каятті або при-миренні з потерпілим, а також після закінчення строків давності і при спеціальних видах звільнення, передбачених в Особливій частині КК).

Звільнення особи від кримінальної відповідальності може бути безумовним і умовним. Безумовне звільнення означає, що особа звіль-няється від кримінальної відповідальності остаточно, безповоротно. Таке звільнення не ставиться в залежність від подальшої поведінки особи після ухвалення рішення про її звільнення. З цього погляду всі види звільнення від кримінальної відповідальності є безумовними, крім одного, а саме: звільнення від кримінальної відповідальності з передачею особи на поруки колективу підприємства, установи чи ор-ганізації (ст. 47 КК). У цьому разі особа звільняється від криміналь-ної відповідальності під умовою, що протягом року вона виправдає довіру колективу. В противному разі вона може бути притягнута до кримінальної відповідальності за раніше вчинений злочин.

В юридичній літературі наводяться й інші класифікації, а саме, загальні і субсидіарні, суб’єктивні і об’єктивні, загальні і спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності.1

Залежно від того, на підставі якого правового акта здійснюється звільнення від кримінальної відповідальності, розрізняють звільнен-ня:

- у випадках, передбачених КК;

- на підставі Закону України про амністію;

- на підставі Указу Президента України про помилування.

- від того, де в КК передбачена підстава звільнення від кри-мінальної відповідальності, виділяють звільнення, передбачене: у Загальній частині і в Особливій частині КК.

У Загальній частині питання про звільнення від кримінальної відповідальності розглядаються в різних розділах. Так, добровіль-на відмова від доведення злочину до кінця — у розділі III “Злочин, його види та стадії”, а питання про звільнення від кримінальної від-повідальності на підставі амністії і помилування — у розділі XII “Звільнення від покарання та його відбування”.

Розділ IX «Звільнення від кримінальної відповідальності» перед-бачає п'ять видів такого звільнення, кожен з яких має свої переду-мови і підстави. Вони не можуть заміняти один одного або поєдну-ватися між собою, а застосовуються самостійно. Порядок же звіль-нення від кримінальної відповідальності встановлюється законом, насамперед КПК України.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК)

Стаття 45 КК встановлює: “Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприя-ла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завданні нею збит-ки або усунула заподіяну шкоду”.2

Передумовою такого звільнення є вчинення особою вперше злочину невеликої тяжкості, тобто злочину, що карається за зако-ном позбавленням волі на строк до двох років або іншим більш м'я-ким покаранням. Це, наприклад, заподіяння тяжких тілесних ушкод-жень при перевищенні меж необхідної оборони або у разі переви-щення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст.118 і 124), умисне легке тілесне ушкодження (ст.125), необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 128 КК) та ін.

Будь-який із аналізованих злочинів визнається вчиненим упер-ше, якщо: - його вчинення фактично мало місце перший раз; - хоча б у другий раз, але за перший злочин закінчилися строки дав-ності, погашена судимість і т. ін.

Підставою звільнення від кримінальної відповідальності в цьому разі є дійове каяття особи, що характеризується наступними ознаками: щирим покаянням, активним сприянням розкрит-тю злочину, повним відшкодуванням завданих збитків або усунен-ням заподіяної шкоди. Відсутність хоча б однієї з цих ознак виклю-чає підставу звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 45 КК.

Щире покаяння передбачає усвідомлення особою своєї вини у вчи-неному злочині, щирий жаль про вчинений і осуд своєї поведінки.

Активне сприяння розкриттю злочину — це будь-які дії винної особи, що мають на меті надати допомогу правоохоронним органам у встановленні обставин даної справи, а також осіб, причетних до вчиненого злочину.

Повне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди