означає задоволення в повному обсязі розумних претензій по-терпілого, що ґрунтуються на матеріалах справи. Повне відшкоду-вання завданих збитків може виражатися у відновленні початково-го стану предмета посягання (наприклад, ремонт речі), сплаті відповідної суми кош-тів або в іншій формі компенсації. Відшкодування збитків або усунення шкоди повинно бути доб-ровільним. Відшкодування збитків або усунення шкоди може бути здійс-нено не тільки винним, а й іншими особами (наприклад, батьками неповнолітнього, родичами, близькими тощо). Важливо, щоб ініціа-тива щодо такого відшкодування виходила саме від імені особи, яка вчинила злочин, і вона об'єктивно не мала можливості зробити це особисто (наприклад, внаслідок відсутності власних коштів, пере-бування під арештом тощо).
Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК)
Згідно із ст.46 “Особа, яка вперше вчинила злочин не-великої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду”.3 Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК є обов'язковим для суду і бе-зумовним для особи, яка вчинила злочин.
Передумовою аналізованого виду звільнення є вчинення особою вперше злочину невеликої тяжкості. Особливістю такого злочину в цьому разі є обов'язкова наявність потерпілого, тобто фізичної осо-би, якій заподіяна фізична, моральна чи матеріальна шкода (ч. 1 ст. 49 КПК). Йдеться про такі, наприклад, злочини, як умис-не або необережне заподіяння тілесних ушкоджень різної тяжкості (статті 122-125, 128 КК), побої і мордування (ст. 126 КК) та ін. Примирення особи з потерпілим і відшкодування нею завда-них потерпілому збитків або усунення заподіяної шкоди і є підста-вою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 46 КК. Участь у такій угоді потерпілого повинна бути добровільною, а не вимушеною.
Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки (ст. 47 КК)
Стаття 47 передбачає: “Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотан-ням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховно-го характеру та не порушуватиме громадського порядку.
У разі порушення умов передачі на поруки особа притягається до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин”.4
Передумовою звільнення особи від кримі-нальної відповідальності у зв'язку з передачею її на поруки є вчинення нею вперше злочину невеликої або середньої тяжкості . Так, злочином середньої тяжкості відповідно до ч. З ст. 12 КК визна-ється злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлен-ня волі на строк не більше п'яти років. До числа таких належать, на-приклад, умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилю-вання (ст. 116 КК), необережне вбивство (ч. 1 ст. 119 КК), крадіжка (ч.ч. 1 і 2 ст. 185 КК), шахрайство (ч.ч. 1 і 2 ст. 190 КК) та ін.
Процесуальною передумовою є наявність клопотання колективу підприємства, установи чи організації про передачу на поруки осо-би, яка вчинила один із зазначених злочинів.
Підставою для звільнення такої особи від кримінальної від-повідальності є її щире покаяння у вчиненому злочині. Таке каяття, як уже відзначалося, передбачає усвідомлення особою своєї вини, щирий жаль про вчинений злочин і осуд своєї поведінки. Аналізований вид звільнення від кримінальної відповідаль-ності належить до числа необов'язкових (факультативних) і умов-них. Факультативність звільнення від кримінальної відповідальності полягає в тому, що суд, навіть за наявності відповідних передумов і підстав, не зобов'язаний звільняти особу від кримінальної відпові-дальності, якщо визнає це недоцільним (наприклад, внаслідок по-рівняної тяжкості злочину, оцінки особи винного або інших обста-вин справи). Крім того, розглядуване звільнення застосовується під певною умовою, а саме: особа протягом року після передачі її на по-руки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів вихо-вного характеру і не порушуватиме громадського порядку. У разі по-рушення цих умов особа притягається до кримінальної відповідаль-ності за вчинений нею злочин у порядку, встановленому КПК.
Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки (ст. 48 КК)
Вихо-дячи із змісту ст. 48 КК, що встановлює: “Особу, яка вперше вчинила зло-чин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кри-мінальної відповідальності, якщо буде визнано, що під час розслі-дування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною”5.
Таким чином, зазначена стаття передбачає дві підстави факульта-тивного і безумовного звільнення особи від кримінальної відповідаль-ності:1) втрата діянням характеру суспільна небезпечного і 2) втра-та особою суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки.
Загальною передумовою для обох видів звільнення є вчинення особою вперше злочину невеликої або середньої тяжкості. Тому вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (за-кінченого або незакінченого, однією особою або у співучасті) виклю-чає застосування аналізованого виду звільнення. Крім того, навіть вчинення особою злочину невеликої або середньої тяжкості, але не вперше, а повторно, також унеможливлює застосування ст. 48 КК. Злочини завжди вчиняються у певній обстановці, тобто в тих чи інших об'єктивних умовах. Зро-зуміло, в такий спосіб обстановка і повинна бути встановлена на момент вчинення особою злочину невеликої або середньої тяжкості, з тим щоб порівняти і оцінити її зміну на час розслідування або роз-гляду справи в суді.
Для застосування ст. 48 КК повинно бути встановлено, що після вчинення особою злочину змінилася та обстановка, в якій було у свій час вчинено цей злочин. Зміна обстановки може стосуватися всієї