3. Амністія і помилування – інститути звільнення від кримінальної відповідальності

Згідно з п.27 ст.106 Конституції України Президент України як глава держави видає акти про амністію та поми-лування осіб, засуджених судами України. Так, наприклад, Президентом України були видані Укази;—

від 17 серпня 1992 року «Про амністію з нагоди річ-ниці проголошення незалежності України»;7—

від 10 березня 1994 року «Про амністію учасників вій-ни в Афганістані та воєнних конфліктів в інших зарубіжних країнах».8

Акти амністії видавались, як правило, в зв'язку зі зна-менними датами чи подіями.9

Звільнення особи, яка вчинила злочин, від криміна-льної відповідальності на підставі закону України про амністію передбачено ч. 1 ст. 44 і ч. 2 ст. 86 КК.

Амністія і помилування - це складові частини між-галузевого правового інституту вибачення державою осіб, які вчинили злочинні діяння. Існуванням даного інституту, який у цілому має кримінально-правове значення, варто завдячувати принципам гуманізму та економії кримінально-правової репресії.

Амністія і помилування — це акти Вищих органів дер-жавної влади України (Президента України), якими особи, що вчинили злочини, звільняються від уголовної відпові-дальності або від покарання, або яким зменшуються міри покарання, або з яких знімається судимість.10

Амністією потрібно визнавати правовий акт, який, не скасовуючи і не змінюючи відповідного криміналь-ного закону, передбачає звільнення індивідуально невизначеної категорії осіб, винних у вчиненні певних злочинів, від кримінальної відповідальності та пока-рання. Амністія не є декриміналізацією, акти амністії не ставлять під сумнів законність і обґрунтованість постановлених обвинувальних вироків. Частина 3 ст.92 Конституції України встановлює, що амністія оголо-шується законами України.

Набрання чинності конкретним законом про амніс-тію саме по собі нікого від кримінальної відповідаль-ності чи покарання звільнити не може. У зв'язку з цим амністію треба розглядати як позбавлений персоніфі-кованого характеру акт вищого органу державної вла-ди, який відіграє роль юридичної передумови ухва-лення правозастосовчим органом процесуального рі-шення про звільнення конкретної особи від криміна-льної відповідальності або покарання.

На відміну від амністії акт помилування не розра-хований на невизначену кількість випадків викорис-тання і є персоніфікованим актом одноразового засто-сування права щодо конкретної особи або групи інди-відуально зазначених в указі Президента України осіб.

Відповідно до п.2 “Положення про порядок здійснення помилування”, помилування засуджених здійснюється у вигляді:

- заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк;

- повного або часткового звільнення від відбування як основного, так і додаткового покарання;

- заміни покарання, або його невідбутої частини більш м’яким покаранням;

- зняття судимості.11

Амністія оголошується законом України у відно-шенні певних категорій осіб, як правило, не частіше одного разу протягом календарного року.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про застосування амністії в Україні" законом про амністію може бути передбачене: - повне звільнення зазначених у ньому осіб від кримінальної відповідальності чи від покаран-ня (повна амністія); - часткове звільнення зазначених у ньому осіб від відбування призначеного судом пока-рання (часткова амністія). Закон також передбачає можливість оголошення умовної амністії. Йдеться про те, що у виняткових випадках, із метою припинення суспільно небезпечних групових проявів, чинність ам-ністії може бути поширена на діяння, вчинені до пев-ної дати після оголошення амністії, за умови обов'язкового виконання до цієї дати вимог, передба-чених у законі про амністію. Підставою звільнення саме від кримінальної відповідальності виступає повна та умовна амністія.

Ст. З зазначеного закону встановлює перелік осіб, щодо яких забороняється застосування амністії. До них віднесені: 1) особи, яким смертну кару в порядку поми-лування замінено на позбавлення волі, і особи, яких за-суджено до довічного позбавлення волі; 2) особи, що мають дві і більше судимості за вчинення тяжких зло-чинів; 3) особи, яких засуджено за особливо небезпечні злочини проти держави, бандитизм, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах; 4) особи, яких засуджено за вчинення тяжкого злочину, крім зазначених у попе-редньому пункті, і які відбули менше половини призна-ченого вироком суду основного покарання.

Конкретним законом про амністію можуть бути ви-значені й інші категорії осіб, щодо яких амністія не застосовується.

Дія закону про амністію (за винятком умовної амні-стії) поширюється лише на ті злочини, які скоєні до набрання ним чинності включно (ч. І ст. 4 Закону "Про застосування амністії в Україні"). Якщо має міс-це сукупність злочинів, дія акту амністії поширюється на ті кримінально карані посягання, які зазначені у ньому. Застосування амністії до триваючих і продов-жуваних злочинів, вчинення яких може бути розпоча-те до набрання чинності закону про амністію, зале-жить від того, визнано чи ні той чи інший злочин за-кінченим. Закон про амністію не поширюється на зло-чини, що тривають або продовжуються, якщо вони за-кінчені, припинені або перервані після набрання чин-ності відповідним законом.

Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію не допускається, якщо обвинувачений чи підсудний проти цього заперечує (ч. З ст. 6 КПК).

Амністія, будучи підставою звільнення від кримі-нальної відповідальності, не може порушувати врегу-льованих цивільним законодавством майнових інтере-сів громадян, юридичних осіб, держави. Тому Закон визначає, що амністія не звільняє від обов'язку від-шкодувати заподіяну злочином шкоду, покладеного на винну особу вироком чи рішенням суду.

ВИСНОВКИ

Притягнення особи до кримінальної відповідальності не за-вжди є єдиним