- групу новин або телеконференцій (Use Net) ;

- пошук і передачу файлів між двома віддаленими комп’ютерами (FTP);

- віддалене керування комп’ютером (Tel Net);

- пошук та передачу текстових файлів за допомогою гіперпосилань (WWW) [9, с. 277].

Інтернет – це всесвітня мережа, яку складають мільйони комп’ютерів. Спочатку зє’днують між собою незначну кількість комп’ютерів й утворюють локальну мережу. А вже такі локальні мережі, об’єднуючись, створюють загальні (скажімо, в рамках країни) і глобальні. Спеціальні комп’ютери та програми відповідають за обєднання локальних мереж, інші спеціальні комп’ютери підтримують виключно функціонування глобальних мереж. Інтернет – це найбільша глобальна мережа, яка об’єднує й мережі, й окремі комп’ютери [10, с. 26].

Вітчизняний дослідник Інтернету Буров Є.В. вважає, що, Інтернет – це інтермережа, що складається з багатьох мереж, які працюють на базі протоколів ТСР/ІР…, об’єднані шлюзами та використовують єдиний адресний простір і простір імен. Головною ознакою Інтернету є використання протоколів стека ТСР/ІР.

Структура Інтернету: Інтернет має декілька опорних мереж, що надають магістральний, базовий сервіс, у США це – Internet МСІ, Commercial Internet Exchange, у Європі – EBONE, NORDUnet, DANTE, EUnet. Менші за розмірами регіональні та локальні мережі, які є частинами Internet, відповідають за передавання та одержання даних з Internet, зберігаючи повне адміністрування власними ресурсами та ведучи власну внутрішню політику [3,с. 238].

Так основу Інтернету складають потужні центри розташовані у США, які з’єднані між собою високошвидкісними лініями зв’язку. До них підключені 1000 постачальників послуг, а до постачальників – мільйони користувачів інформації [10, с. 26].

Можна сказати, що в Інтернеті існує безліч інформаційних служб та послуг, які за часовим способом отримання інформації класифікуються як:

Інтерактивні – відповідь на запит здійснюється негайно, тобто користувачі потребують негайної реакції на отриману інформацію (аналог телефону);

прямі – відповідь на запит повертається негайно, але від того, хто отримує інформацію, не вимагається негайної реакції (аналог факсу);

відкладеного читання – запит і відповідь дуже сильно розподілені у часі; цей вид сервісу найбільш поширений і універсальний, тому що не накладає великих вимог на ресурси комп’ютера та лінії зв’язку (аналог посилки) [1,с.100].

Служби Інтернета: електронна пошта, WWW, телеконференції, списки розсилки, FTP, IRC (система реалізації переговорів абонентів мережі у реальному часі) та ін [20, с. 29].

Функція глобальної мережі Інтернет у діяльності сучасних політичних інститутів полягає в забезпеченні постійного суспільно – політичного дискурсу з можливістю електронного зворотного зв’язку в реальному часі між елітою та її електоратом. Завдяки Інтернету громадяни користуються великою свободою в питаннях пошуку, збору, аналізу й обміну інформацією, а також отримують можливість брати участь в безпосередньому управлінні державою або впливати на нього.

Але основна функція Інтернету в діяльності сучасних політичних організацій полягає в забезпеченні постійного суспільно-політичного дискурсу з можливістю електронного зворотного зв’язку в реальному часі між політичною елітою і громадянським суспільством [13, с. 96].

Згідно з так званою «комунітаристською» точкою зору, Інтернет сприятиме перебудові зв’язків між різними соціальними шарами населення. Функція Інтернету полягатиме у формуванні й розвитку суспільства. На думку дослідника мас-медіа Рейнольда Х.М., спільнота складається тоді, коли люди взаємодіють в мережі Інтернет досить довго, внаслідок чого між ними утворюються міцні зв’язки, а Інтернет позбавляє цей процес від обмежень, обумовлених фізичною віддаленістюу просторі [4,с. 57].

Найважливіші сервіси Інтернету: емуляція термінала (віддалений доступ), передавання файлів, електронна пошта, телеконференції, WWW.

Командний інтерфейс більшої частини сервісів Інтернету ґрунтується на синтаксисі команд UNIX [3, с. 238].

Інтернет має цілий ряд особливостей, які за дослідником мас-медіа Михайлином І.Л. були зведені до такого:

Інтернет – децентралізована система, що немає єдиного керівництва, та управлінської вертикалі. Стратегічні питання розвитку комунікаційної мережі розв’язує «Товариство Інтернет», яке діє на громадських засадах. Воно ж створює спеціальну «Раду з структури Інтернет», що забезпечує технічне керівництво та орієнтацію мережі. Рада складається з осіб, що спеціально запрошені або виявили добровільне бажання брати участь у її роботі. «ІАВ» затверджує стандарти та розподіляє адреси і більше ніяких керівних функцій не виконує.

Інтернет – найбільш демократична система інформаційного обміну. Вона не фінансується з державних джерел фінансування і нікому не належить. Кожен користувач послугами Інтернет оплачує свою ділянку цієї системи і забезпечує її безперебійне функціонування. Унаслідок цього кожен учасник інформаційних відносин працює в умовах свободи, а сама система є зразком унікальної демократичної спільноти громадян різних країн світу. Над Інтернетом неможливий контроль з боку урядів чи фінансових структур.

Інтернет – глобальна інформаційна мережа, яка має можливість негайного поширення повідомлень та встановлення рівноправного зв’язку між особами, що знаходяться в різних місцях планети. За допомогою мережі може бути передане як персональне повідомлення в певну точку на Земній кулі, так і розповсюджена важлива соціальна інформація для мільйонів абонентів в усьому світі.

Інтернет – новий рівень журналізму як у технічному, так і в змістовому аспектах. Технічний аспект пов'язаний зі швидкістю поширення масової інформації, використанням мультимедійних можливостей, що полягають у поєднанні тексту, звуку та анімації. Сучасні технології дозволяють передавати комунікаційними каналами Інтернет не лише текстову інформацію, але й твори радіо – й тележурналістики [12, с. 78].

Нескінченний ряд станів, з якого складається власне стан Інтернет, приводить нас до необхідності якісного поділу описів Інтернет на системно-визначені і системно-невизначені, тобто такі, що постійно знаходяться в становленні й видозмінах[8, с.64].

Загальні принципи роботи Інтернету базуються на багаторівневому режимі роботи будь-якої сучасної мережі: рівень апаратури та лінії зв’язку (для передачі повідомлень); рівень базового