Хакери одержали мережний доступ до компаній, що займаються так званою е-комерцією і е-банкінгом (торгівлею і банківськими операціями через Інтернет) і викрали бази даних з номерами кредитних карток і інформацію клієнтів деяких фірм.

Потім злочинці звернулися до компанії з вимогою виплатити визначену суму. У противному випадку, вони загрожують опублікувати цю інформацію в Інтернеті

Обидві фірми (CD Universe і creditcards. com) відмовилися виплатити хакерам необхідну суму. У результаті злому принаймні ці дві компанії втратили 100 тис. доларів США [2, с. 100].

Цей електронний світ – нова територія, що може бути джерелом незмірної продуктивності, – або знаряддям терористів, шахраїв, брехунів і патологічно озлоблених людей. Традиційним урядам майже неможливо регулювати Інтернет, проте він потребує внутрішньої регуляції, незважаючи на галас надміру свободолюбних громадян мережі.

Інтернет надає індивідам незмірних спроможностей – можливість бути почутим в усьому світі, здатність знайти інформацію майже про все … а також змогу поширити якусь брехню на весь світ, розбовкати таємниці друзів і незнайомців, знайти потенційних жертв ошуканства, знущання з дітей, найрізноманітніших набридань і шантажу. Маючи більші спроможності й реалізувати свої права, і надолужувати їх, люди повинні взяти на себе більшу відповідальність за свої дії і світ, який вони створюють [7,c.22-23].

Якщо західно активісти й теоретики виступають проти поширення насильства і порнографії в Інтернеті, то в умовах пострадянської дійсності, яка ще не «відійшла» від насильства загального, тоталітарного і страждає від владної пострадянської сваволі – в економіці, політиці, у засобах масової інформації, «насильство» розуміється тільки як пряма загроза життю і сексуальні зазіхання фізичного кшталту.

Місцеві (українські, російські) провайдери та «хазяї» популярних сайтів майже без обмежень пропускають мізогенічну або порнографічну рекламу, настирливі банери, створюючи в середньостатистичної користувачки враження про кібер-простір як про вкрай «негостинний» і навіть небезпечний [18, с. 98].

Досить недавно відбувався повітряний інцидент над територією Китаю, що сколихнув громадськість. Китайські хакери також не залишалися осторонь цієї проблеми. Протягом двох тижнів, після інциденту, від рук хакерів постраждали тисячі сайтів, і американських, і китайських. Незважаючи на те, що союз китайських хакерів заявив, що ціль уже була досягнута, і призвав припинити боротьбу, кібервійна не тільки не затихла, але і перекинулись на інші країни.

Китайські хакери проникнули на сайт Сеульського національного університету і помістили на його заголовній сторінці заяви, спрямовані проти уряду США [2, с, 106].

Платні Інтернет-клуби часто перетворюються на суто «чоловічу» територію, де, продивляючись Інтернет або змагаючись у відеоіграх, хлопці і чоловіки «до 40», подібно до вболівальників на стадіоні, насичують атмосферу таким потоком емоцій і жаргонних слівець, що чітко дають жінці зрозуміти, що «тут» не її місце [18, с. 98].

Віруси, розповсюджуються в встановлених файлах електронної пошти. Років 10 назад віруси передавались тільки через програми загружені з FTP. Зараз комп’ютер може підчепити вірус із зараженого поштового повідомлення. Вірус інфіковує велику кількість комп’ютерів і приносить збитки [15, с. 39].

Мануель Кастельє відзначає: «Мережі стають структурами, що сприяють розвиткові цілого ряду областей – капіталістичної економіки, що ґрунтується на інноваціях, глобалізації і децентралізованій концентрації; сфери праці з працівниками і фірмами заснованої тепер на гнучкості й можливості адаптування; сфери культури, що відзначається постійним розчленовуванням і возз’єднанням; сфери політики, спрямованої на миттєве засвоєння нових цінностей; соціальної організації, що переслідує мету завоювання простору і знищення часу» [8, с. 65].

Не слід забувати, що Інтернет – це не тільки сполучна ланка між лекторатом і політичною елітою, це ще й електронний засіб масової інформації, що має свою, не схожу з традиційними ЗМІ специфіку. Завдяки тому, що електронні джерела можуть впливати на всі органи почуттів людини, завдяки деперсоніфікованості Інтернету, завдяки укоріненому у свідомості населення міфу про відсутність цензури в Інтернеті, електронні засоби масової інформації мають широке поле для політичного маніполювання – прихованого керування політичною свідомістю та поведінкою людей з метою примусу діяти їх у супереч власним інтересам [13, с. 96].

Як приклади приведемо відносно останні випадки успішних атак на сервери Інтернет:

У серпні 1996 року атакований сервер департаменту юстиції США. Протягом декількох годин сторінки сервера були заповнені фашистською атрибутикою і містили пародію на Білль про телекомунікації.

6 вересня 1996 року атаці піддався сервер кампанії PANIX, що є одним з найбільших провайдерів «Інтернет». У результаті атаки кампанія кілька днів не могла надавати послуги своїм абонентам.

5 листопадам 1996 року був атакований WWW- сервер газети Нью-Йорк Таймс, у результаті чого було практично неможливо стежити за ходом президентських виборів.

У листопаді 1996 року румунські хакери змінили на WWW – сервері уряду портрет президента Іллієску на портрет його суперника Константинеску.

27 жовтня 1996 року російськими хакерами був зламаний сервер кампанії POCHET, серед клієнтів якої Центральний банк РФ, Ощадбанк Росії, Торгово-Промислова Палата, Державний Митний Комітет РФ і багато інших[2,c.101].

Підсумовуючи цей розділ можна сказати, що на даному етапі свого розвитку система «Інтернет» має досить багато недоліків і в наслідок цього виникає величезна кількість невирішених проблем : викрадення тисяч чи мільйонів доларів хакерами; ламання програм та сайтів хакерами; виведення з ладу величезних кількостей комп’ютерів; віруси, що також завдають шкоди комп’ютерам; відсутність цензури і цей список можна було б ще довго продовжувати.

А ще ж є порносайти та різні збочення(досить непристойні та аморальні фотографії і відео), яких в «Інтернеті», як говориться, на кожному кроці.

Та з недоліками, чи без них, «Інтернет» прогресує і вчені передбачають йому