бухгалтерські рахунки, які дають уявлення про фінансовий стан підприємства, і які, поза сумнівом, вимагають виправлення, наприк-лад, рахунок фінансових результатів, за яким треба було зробити ко-ригування у попередньому періоді;

складні основні операції, що можуть вимагати залучення спе-ціаліста іншої професії, ніж аудиторська;

здатність активів до анулювання або неправильного представ-лення;

терміни завершення незвичайних і складних угод, особливо в останні дні року.

Ризик невідповідності внутрішнього контролю підприємства

Ризик невідповідності внутрішнього контролю підприємства — це імовірність того, що недостовірна інформація, яка може існува-ти за класом операцій або класом укладених угод і може бути сут-тєвою окремо або в сукупності з недостовірною інформацією за інши-ми рахунками або класами операцій, не буде попереджена або своє-часно виявлена системою внутрішнього контролю підприємства.

Завжди існує ризик певної невідповідності внутрішнього контро-лю у зв'язку зі звичайною обмеженістю функціонування кожної системи внутрішнього контролю. Для того, щоб оцінити ризик не-відповідності внутрішнього контролю, аудитор повинен вивчити адек-ватність описання внутрішнього контролю та перевірити процедури внутрішнього контролю підприємства. Якщо немає такої оцінки аудитор повинен зробити припущення, що розмір ризику внутріш-нього контролю високий.

Аудитору необхідно отримати вичерпні роз'яснення від праців-ників служб внутрішнього контролю і обліку для того, щоб надалі він мав змогу правильно спланувати аудит. Система внутрішнього контролю складається з середовища контролю і процедур контролю. Середовище контролю належить до галузі діяльності керівництва й управлінського персоналу, саме вони запроваджують функціонуван-ня внутрішнього контролю на підприємстві.

Фактори, які мають вплив у середовищі контролю, формують управ-лінську філософію й операційний стиль, організаційну структуру підприємства, методи надання прав і визначення обставин, систему управлінського контролю, у тому числі функцію внутрішнього аудиту, функції ради директорів, персональні рішення і процедури.

Процедури внутрішнього контролю являють собою рішення, що доповнюють середовище контролю, які керівництво прийняло для забезпечення обґрунтованої гарантії того, що конкретні завдання підприємства будуть досягнуті. В основному, це процедури, що сто-суються відповідного санкціонування виконання угод, розподілу служ-бових обов'язків, підготовки та виконання наказів, документів, збе-рігання активів і незалежних перевірок виконавчої дисципліни.

Розуміння системи внутрішнього контролю й обліку разом з оцін-кою внутрішнього (притаманного) ризику, інші міркування дають змогу аудитору встановити види суттєвої недостовірної інформації, що могла існувати у фінансовій звітності, проаналізувати факто-ри, котрі впливають на ризик можливості припущення суттєвих перекручень; підготувати відповідні незалежні процедури пере-вірки.

Аудитор не бере до уваги ті рішення і процедури в межах систем обліку і внутрішнього контролю, що не належать до фінансової інфор-мації. Наприклад, рішення і процедури, що стосуються ефективності певних управлінських процесів прийняття рішень (визначення цін продажу на товари або витрат на дослідження і розвиток), котрі хоч і є важливими для підприємства, але не належать до процесу ауди-торської перевірки.

Отримавши роз'яснення щодо систем обліку і внутрішнього кон-тролю з метою планування аудиту, аудитор повинен здобути необхід-ний рівень знань про системи обліку й управлінського контролю.

Аудитор має отримати вичерпні роз'яснення від персоналу під-приємства про середовище контролю, щоб оцінити ставлення керів-ництва до порядку внутрішнього контролю і усвідомлення ним його значення для підприємства.

Аудитор мусить знати систему обліку клієнта, що дасть йому змо-гу зрозуміти основні види операцій підприємства, закономірність виникнення таких операцій; бухгалтерські проводки, первинні до-кументи і специфічні рахунки, на підставі яких складається фінан-сова звітність; порядок ведення обліку і підготовки фінансових звітів, у тому числі електронно-обчислювальну обробку облікових даних.

Аудитору слід отримати вичерпні пояснення стосовно порядку процедур контролю, щоб правильно спланувати аудиторську пе-ревірку, отримати необхідні знання процедур контролю. Наприклад, під час отримання пояснень про систему обліку грошових коштів аудитор отримує уявлення про стан справ на рахунках у банку клієнта.

Після отримання пояснень про систему внутрішнього контролю й обліку аудитор повинен зробити попереднє оцінювання ризику внутрішнього контролю за конкретними позиціями фінансової звітності.

При плануванні своєї методики перевірки, аудитору необхідно вивчити попередню оцінку розміру ризику невідповідності внутріш-нього контролю (враховуючи власну оцінку внутрішнього (притаман-ного) ризику), щоб визначити відповідний ризик невиявлення поми-лок. Аудитор може зробити попереднє оцінювання ризику невідпо-відності внутрішнього контролю тільки тоді, коли він має спро-можність визначити процедури систем обліку і внутрішнього конт-ролю, що відповідають внутрішнім положенням підприємства і що сприяють виявленню перекручень у фінансовій звітності, коли він планує виконати процедури узгодження, щоб підтвердити свою оцін-ку перевіреної фінансової звітності.

Докази, отримані аудитором, можуть дати йому більше впевненості, аніж докази, отримані ним від інших осіб.

До того, як скласти висновок з результатів проведеного аудиту, аудитор повинен переглянути складені ним попередні оцінки ризи-ку внутрішнього контролю.

Ризик невиявлеяня

Ризик невиявлення безпосередньо пов'язаний із проведенням не-залежних процедур перевірки. Зроблені аудитором оцінки невідпо-відності внутрішнього контролю й оцінка внутрішнього ризику впли-вають на характер, строки й обсяг аудиторських процедур, що вико-ристовуються аудитором з метою зменшення ймовірності невиявлен-ня помилок і перекручень і доводять ризик аудиту до сприятливого рівня. Певний ризик невиявлення помилок існує завжди, навіть коли аудитор перевірить 100 % залишків за рахунками або всі види опе-рацій, бо більша частина аудиторських доказів має скоріше запев-нюючий (аргументаційний), ніж підсумковий характер.

З метою зменшення аудиторського ризику до сприятливого рівня аудитор враховує зроблені ним оцінки властивого ризику і ризику невідповідності внутрішнього контролю при визначенні характеру, строків і обсягів незалежних процедур перевірки. Залежно від цьо-го аудитор планує:

тести, спрямовані на перевірку споріднених сторін підприємства;

строки проведення незалежних процедур;

обсяг незалежних процедур.

Існує зв'язок між ризиком невиявлення помилок та комбінова-ним властивим ризиком і ризиком невідповідності внутрішнього контролю. Наприклад, якщо властивий ризик і ризик невідповідності внутрішнього контролю мають значний рівень, то рівень ризику