ЗМІСТ

ВСТУП.................................................................................................3-4

РОЗДІЛ І

Поняття та ознаки співучасті у злочині......................................................5-16

РОЗДІЛ II

Види співучасників у злочині...................................................................... 17

3.1 Виконавець .............................................................................................. 17

3.2 Організатор.................................................................................................18

3.3 Підбурювач.............................................................................................18-19

3.4 Пособник.................................................................................................19-20

РОЗДІЛ III

Відповідальність співучасників..................................................................21-23

ВИСНОВКИ....................................................................................24-26

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................27

ВСТУП

Забезпечення захисту інтересів громадян і держави в процесі здійснення правосуддя не можливе без точної, відповідної до вимог закону кваліфікації скоєних злочинів. Тому є необхідність правильно кваліфікувати злочини, що скоєні кількома особами, які зустрічаються досить часто. Злочини скоєні в співучасті складають значну частину посягань на власність, зґвалтувань, деяких господарських та ін. злочинів. Співучасть в більшості випадків значно підвищує суспільну небезпеку злочинного посягання, тому розроблення інституту співучасті займає важливе місце в кримінальному праві, і особливо це стосується питання злочинної організації. Саме вона створює серйозну загрозу безпеці держави, часом диктує правила гри владним структурам.

Проте в радянський період було заявлено, що в СРСР ліквідовано організовану і професійну злочинність і, починаючи з 1960 року з нормативних актів Міністерства внутрішніх справ зникають навіть такі терміни, як "злочинні угруповання", "кримінально-злочинні формування", "злочинець у законі" та ін. А таке послаблення боротьби з організованою злочинністю, безкарність сприяли активному її відтворений, зміцненню структурних зв'язків на чолі з "злочинними авторитетами", які найпослідовніше поширювали і пропагували ідеї згуртування та організації злочинного світу. Отже організована злочинність України стала не наслідком розпаду СРСР чи переходу до нових економічних відносив, як стверджують деякі вчені, а об'єктивний наслідок цього попереднього ходу розвитку України. Організована злочинність виникає на відповідному етапі розвитку суспільства, їй притаманні власні закони розвитку, які пов'язані з розвитком самого суспільства в якому вона існує.

На даний час спостерігається активне поєднання кримінальних інтересів злочинців від економіки і так званих професійних (чистих) злочинців, їхня взаємодія, на противагу недавній протидії. Вчорашні "вимагачі" своєї частки від прибутку починають надавати злочинцям у сфері економіки певні послуги: охорона майна, особи, побутові послуги, в згодом і складніші - залякування або фізичне знищення конкурентів, розширення сфери реалізації не зовсім легальної продукції. З'явилася нова форма співучасті - організоване злочинне угрупування, що на Заході носить назву "мафія".

Отже, розроблення інституту співучасті на даному етапі розвитку Української держави має суттєве значення. Дана праця має на меті систематизувати вчення різних вчених, що займалися розробленням інституту співучасті, в єдину закінчену роботу, в саме: визначити поняття співучасті, її ознаки, форми, види та відповідальність співучасників.

РОЗДІЛ І

Поняття та ознаки співучасті у злочині

Злочин може бути скоєно як однією особою, так і декількома, що діють в співучасті. Інститут співучасті дає можливість вирішити питання: кола осіб, які можуть і повинні нести відповідальність за спільно скоєний злочин, а також встановлення підстав і меж відповідальності цих осіб; співставлення суспільної небезпеки винних з врахуванням характеру і ступеня участі в злочині, а також індивідуальних особливостей окремих злочинців,

Співучасть в злочині розглядається як особлива форма скоєння злочину, що характеризується в ряді випадків більш високим ступенем суспільної небезпеки. Поєднання зусиль декількох осіб для скоєння одного і того ж злочину, взаємна підтримка співучасниками один одного, особливо при попередній змові пре злочинну діяльність, не тільки можуть полегшити скоєння злочину, але й дозволяють нерідко спричинити більшу шкоду суспільним відносинам, забезпечити більшу латентність (скритність) злочину і містять небезпеку для злочинця бути відкритим і покараним.

Підвищена небезпека злочинної діяльності при співучасті особливе проявляється, коли йде мова про злочини скоєні неповнолітніми.

Вперше в кримінальному законі визначення поняття співучасті було дане в Основах кримінального законодавства СРСР і нині відображається в ст.26 КЬ України: Співучастю визначається - умисна спільна участь декількох суб'єкти злочину у вчиненні умисного злочину. Співучасть у злочині, в більш повному ї розумінні, - це умисна спільна участь двох або більше осіб у вчиненні одного і топ самого злочину.

В багатьох статтях Особливої частини КК співучасть визначається найбільш небезпечною нормою злочинної діяльності або виділяється в самостійний кваліфікований склад злочину. Такі, наприклад, - бандитизм, масові безпорядки, а також злочини, вчинені за попередньою змовою групою осіб.

У багатьох випадках вчинення злочину в співучасті визначається законом обставиною, що обтяжує відповідальність.

При оцінці впливу співучасті на ступінь небезпеки злочину необхідно враховувати, що спільність дій співучасників в ряді випадків підвищує його суспільну небезпеку. Разом з тим співучасть неоднорідна за шкідливістю складників її дії і за небезпекою особливості співучасників. Серед них зустрічаються активні організатори і підмовники, а частіше - пасивні суб'єкти втягнуті в злочин через з недостатню свідомість .

Отже, співучасть - це особлива форма скоєння злочину умисно двома і більше особами, що має вищий ступінь суспільної небезпеки.

Визначення співучасті включає дві об'єктивні ознаки співучасті:

1) участь в злочині двох чи більше осіб;

2) СПІЛЬНІСТЬ ЇХ ДІЯЛЬНОСТІ.

Найменше число винних при співучасті - дві особи, їх обов'язковими юридичними ознаками являються: досягнення віку, з якого наступає кримінальна відповідальність. Взаємодія винного в процесі скоєння небезпечного діяння з неосудним або з малолітнім не створює співучасті, оскільки не виникає спільного умисного посягання двох і більше осіб на охоронювані кримінальним законам суспільні відносини. Використання в злочинних цілях особи, яка не може керувати своїми вчинками, розцінюється як посереднє виконання злочину.

Обов'язкова ознака співучасті - спільність діянь винних. Спільне скоєння злочину означає: взаємну обумовленість злочинних діянь двох і більше осіб, єдиний для них злочинний наслідок, причинний зв'язок між діянням кожного співучасника і

1 Украинское уголовное право./часть общая/ Здравомислов