З суб'єктивної сторони діяльність підбурювача майже завжди характеризується наявністю прямого умислу, коли винний визнає, що своїми діями викликає рішучість у іншої особи скоїти конкретний злочин, активно направляє свою волю на досягнення саме цієї цілі, бажаючи, щоб було скоєно даний злочин. Проте можливі випадки підбурювання з непрямим або неконкретним умислом.

При наявності підбурювача умисел на скоєння злочину завжди саме в нього, а підмовлений приймає рішення про скоєння злочинних діянь не самостійно, а під впливом підбурювача .

2.4 Пособник

Пособником - визнається особа, яка сприяла вчиненню злочину порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла сховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину або предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину (ст.27 КК.).

Дії пособника здійснюються, як правило до вчинення злочину. Вони можуть мати вигляд як активних дій ( дав зброю, пораду), так і бути бездіяльністю (особами, що зобов'язані попередити чи відвернути злочин).

За характером змісту вчинених пособником дій розрізняють їх три види:

1) інтелектуальне пособництво - поради, вказівки тощо;

1 Советское уголовное право.Общая часть.(ред. Кригео ПА) .М.. МГУ.1988.С.186

З суб'єктивної сторони пособництво передбачає наявність прямого побічного умислу, поки винний, усвідомлюючи суспільно небезпечним характер злочину, передбачаючи можливість настання злочинних наслідків і бажаю настання цих наслідків чи їх допускаючи, свідомо надав виконавцю суттєву допомогу у вказаних формах.

1 Коржанський М.Й.Крим, право Укр. Частина загальна: курс лекцій, К., Наук.думка..1996.с.259

РОЗДІЛ III

Відповідальність співучасників

Співучасть, як різновид злочинної діяльності не створює якихось особливих і самостійних підстав кримінальної відповідальності. Частина 1 ст.2 КК передбачає, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбачений цим кодексом. Із цього випливає, що підставою кримінальної відповідальності за співучасть є наявність специфічного складу співучасті у злочині в діях усіх співучасників.

Згідно із Законом ( ч.І ст. 29 КК) виконавець ( співвиконавець) підлягає кримінальній відповідальності за статтею особливої частини цього кодексу, яка передбачає вчинений ним злочин. Тут діє загальне правило щодо підстав кримінальної відповідальності і кваліфікації вчиненого злочину. Отже, посилатися при цьому на ч. 1 ст. 29 чи ч.2 ст.27 КК немає необхідності.

Специфічні правила кримінальної відповідальності за співучасть у злочині мають місце лише у випадках, коли поряд із виконавцем у вчиненні злочину беруть участь інші співучасники : організатор, підбурювач, пособник. Розподіл ролей між співучасниками, виконання ними різних функцій у вчиненні злочину обумовлює і специфічні підстави їх кримінальної відповідальності. Ці підстави визначаються, по перше, статтею Особливої частини КК, за якою настає кримінальна відповідальність виконавця ( співвиконавця), по друге, ч.2 ст. 29 КК , а також відповідними частинами (3,4,5) ст.27 КК .Отже у даному випадку підставою кримінальної відповідальності організатора, підбурювача і пособника є специфічний склад співучасті у злочині, який визначається статтями особливої частини, за яким кваліфікуються суспільно небезпечні діяння виконавця, і ст.27 КК ( ч.3,4 чи 5).

Кваліфікація злочинних дій виконавця є підставою для кваліфікації і дій іншим співучасників, оскільки це випливає із суті інституту співучасті, за яким усі співучасники відповідають за вчинений виконавцем злочин, який для організатора ,

підбурювача, пособника поряд із виконавцем є єдиним і неподільним. Але оскільки організатор , підбурювач , пособник своїми діями безпосередньо не виконують об'єктивної сторони злочину, то і кваліфікація їхніх дій, крім статті Особливої частини, за якою кваліфікують дії виконавця потребує додаткового застосування ч.3,ч.4, чи ч.5 ст. 27 КК. Якщо ж організатор , підбурювач чи пособник одночасно виконували і функції співвиконавця злочину, то правила кваліфікації їхніх дій за ч.2 ст.29 КК не застосовуються, їх дії достатньо кваліфікувати тільки за статтею особливої частини , як співвиконавців.

Згідно ч.З ст.29 КК ознаки що характеризують особу окремого співучасника злочину, наприклад службова особа, військовослужбовець, раніше судима особа та ін., і впливають на кримінальну відповідальність ставляться у вину лише цьому співучаснику. В цьому знаходить відображення принцип індивідуалізації відповідальності співучасників, коли інші співучасники : організатор, підбурювач, пособник - з однієї сторони, виконавець - з іншої, не можуть нести ( більш сувору чи більш м'яку) відповідальність, ніж той співучасник, який має такі ознаки. Інші обставини , що обтяжують відповідальність і передбачені в статтях особливої частини як ознаки злочину, наприклад щодо предмета, способу чи засобів вчинення злочину, суспільно небезпечних наслідків , мотивів, мети злочину та ін., можуть ставитися у вину іншим співучасникам, але лише за наявності обов'язкової умови -усвідомлення ними вказаних обставин. Відсутність такого усвідомлення виключає можливість ставлення у вину цих обставин іншим співучасникам.

Згідно ч.4 ст.29 КК співучасники злочину за наявності незакінченого злочину з боку виконавця підлягають відповідальності за співучасть у незакінченому злочині, тобто за певною статтею особливої частини КК , за якою кваліфікують дії виконавця і за частинами 3, 4, чи 5 ст.27 , а також за ст..14 КК ( готування до злочину) чи ст. 15 КК ( замах на злочин).

Співучасники відповідають тільки за діяння, вчинені в межах угоди, що між ними відбулася. Вчинення дій які не охоплюються прямим чи непрямим умислом інших співучасників, не охоплюються поняттям співучасті у злочині. Тут має місце «ексцес виконавця», за яким співучасники не підлягають відповідальності за вчинені виконавцем діяння. Отже, інші