Курсова робота

На тему:

„Основні права людини (поняття, види). Юридичні гарантії їх забезпечення”

План

Вступ

Розділ I. Права людини, їх природа та види.

1. Ґенеза поняття “права людини”.

2. Основні чи конституційні права?

3. Види основних прав людини.

Розділ II. Юридичні гарантії забезпечення прав людини.

1. Внутрідержавні гарантії забезпечення прав

людини.

А. Закріплення гарантій забезпечення прав людини в національному законодавстві.

Б. Юридичні процедури реалізації прав людини.

В. Юридичні засоби охорони прав людини.

Г. Юридичні засоби захисту прав людини.

2. Міжнародні гарантії та механізми забезпечення

прав людини.

А. Функції і повноваження ООН в сфері прав людини.

Б. Регіональне співробітництво в галузі прав людини.

Висновки.

Література.

ЗМІСТ

Вступ ст. 4

Розділ I. Права людини, їх природа та види. ст. 6

1.1. Ґенеза поняття “права людини”. ст. 6

1.2. Основні чи конституційні права? ст. 11

1.3. Види основних прав людини. ст. 18

Розділ II. Юридичні гарантії забезпечення прав людини. ст. 17

2.1. Внутрідержавні гарантії забезпечення прав людини. ст. 17

А. Закріплення гарантій забезпечення прав людини в національному законодавстві. ст. 18

Б. Юридичні процедури реалізації прав людини. ст. 18

В. Юридичні засоби охорони прав людини. ст. 20

Г. Юридичні засоби захисту прав людини. ст. 21

2.2. Міжнародні гарантії та механізми забезпечення

прав людини. ст. 22

А. Функції і повноваження ООН в сфері прав людини. ст. 23

Б. Регіональне співробітництво в галузі прав людини. ст. 24

Висновки. ст. 27

Література. ст. 29

ВСТУП

В умовах всезростаючої ролі права в житті суспільства на перший план цілком закономірно вийшли юридичні питання, пов’язані з правами особи.

Права людини, їх виникнення, соціальне коріння, призначення - одна з вічних проблем історичного, соціально-культурного розвитку людства, яка пройшла через тисячоліття і незмінно знаходилася в центрі уваги політичної, правової, етичної, релігійної, філософської думки.

Права людини - складне багатовимірне явище. В різні епохи проблема прав людини, незмінно залишаючись політико-правовою, набувала релігійного або етичного, або філософського змісту в залежності від соціальної позиції класів, що знаходилися біля влади.

Спочатку розвиток інституту прав людини здійснювався в межах національного законодавства, хоча значення деяких актів не обмежувалось їх юридичною обов’язковістю у визначених національних правових системах. Такі акти сприяли розвитку суспільної свідомості і в інших країнах.

Важливим кроком в розвитку прав людини були буржуазно-демократичні революції XVII-XVIII ст., які висунули не тільки широкий набір прав людини, але і принцип формальної рівності, який став основою універсальності прав людини, який надавав їм дійсно демократичний характер.

Подальшим етапом поглиблення і розвитку переліку прав людини була друга половина XX століття. Після Другої Світової війни, яка супроводжувалася грубими масовими порушеннями прав людини, вони виходять поза межі внутрідержавної проблеми і стають предметом постійної уваги світового співтовариства. Визнання Загальної декларації прав людини і основних свобод Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, Конвенції про попередження злочинів геноциду всіх форм расової дискримінації та ряду інших важливих міжнародно-правових актів є неоціненним внеском в розвиток цивілізації і культури XX століття.

В даній роботі розглядається складний комплекс проблем пов’язаних з походженням поняття “права людини” його змістом, та основними видами прав людини. Робиться спроба визначити різницю між основними та конституційними правами людини. Особливе місце в курсовій роботі займають питання юридичних гарантій забезпечення прав людини. Зокрема забезпеченість прав людини як на державному так і на міжнародному рівні.

Права людини повинні здобути провідне місце в політико- правових доктринах і в практиці сучасної України. Наше суспільство стане вільним , демократичним, гуманним тільки тоді коли на практиці буде втілений в життя конституційний принцип, зафіксований в ст. 3 Конституції України: “Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свфою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави”.

Історія показує, що кожному поколінню потрібно захищати права особи, що людству ще невідома ситуація, при якій не потрібні були б зусилля для підтримки і захисту прав і свобод індивіда. Кожне покоління по своєму відповідає на вічний виклик історії, пов’язаний з відстоюванням таких цінностей як права і свободи Людини.

Розділ I. Права людини, їх природа та види.

1. Ґенеза поняття “права людини”.

Права людини невіддільні від соціальної діяльності людей, від їх суспільних відносин, способів буття індивідів. Права людини органічно вплетені в суспільні відносини, вони є нормативною формою взаємодії людей, впорядкування їх зв’язків, координації їх вчинків і діяльності, запобігання протиріч, протиборства, конфліктів. По своїй суті вони нормативно формулюють ті умови і способи життєдіяльності людей, які об’єктивно необхідні для забезпечення нормального функціонування індивіда, суспільства, держави. Такі права, як право на життя, на гідність, недоторканість особи, свобода совісті, думок, переконань, автономія особистого життя, право на участь в політичному процесі та ін., є необхідними умовами влаштування життя людини в цивілізованому суспільстві, повинні бути беззастережно визнані і захищені державою.

До змісту прав людини і їх розподілу в суспільстві необхідно підходити конкретно-історично. Історично права людини змогли розвинутися і в результаті буржуазних революцій отримати універсальний характер для ряду регіонів світу, зокрема в США , Західній Європі завдяки поступовому прогресу по шляху до свободи, яка розкріпачує особистість і забезпечує формальну рівність всіх перед законом. В становленні прав і свобод людини велику роль відіграло ідеологічне, доктринальне підґрунтя