Принцип участі трудового колективу і профспілок у вирі-шенні питань встановлення умов праці доповнюється надан-ням цим громадським утворенням права здійснення контролю за додержанням чинного законодавства про працю і раніше встановлених умов праці. В процесі реалізації цього права певні норми застосовуються до конкретних фактів організації праці і виробничої діяльності підприємства. Законодавство про працю у багатьох випадках встановлює правило, згідно з яким влас-ник або уповноважений ним орган може застосувати певну норму лише після одержання на це згоди комітету профспілко-вої організації. Такий порядок є важливою гарантією проти суб'єктивізму і свавілля в застосуванні норм трудового права.

Так, власник або уповноважений ним орган може звільни-ти працівника з роботи за своєю ініціативою лише одержавши попередню згоду профспілкового комітету (ст. 43 КЗпП); вста-новлення підсумованого обліку робочого часу (ст. 61 КЗпП), надурочні роботи (ст. 64 КЗпП), залучення окремих праців-ників до роботи у вихідні дні (ст. 71 КЗпП) та інше допуска-ються тільки з дозволу профспілкового комітету.

Контрольні функції за додержанням законодавства про пра-цю трудовий колектив здійснює й за допомогою комісії по тру-дових спорах. Відповідно до ст. 223 КЗпП трудові колективи підприємств, установ, організацій з числом працюючих не менш як 15 чоловік на загальних зборах чи конференціях обирають комісії по трудових спорах, які є первинним органом по розг-ляду трудових спорів, що виникають на підприємствах.

Комісія в усіх випадках повинна вирішити спір по суті, ви-конання її рішення забезпечується примусовою силою держа-ви через судового виконавця (ст.230 КЗпП).

Принцип свободи об'єднання для здійснення і захисту своїх прав і свобод. Такі об'єднання можуть бути по професії — про-фесійні спілки, кооперативні об'єднання, молодіжні організації, спортивні і оборонні організації, культурні, творчі та наукові товариства.

Професійні спілки визнаються представницькими органа-ми трудящих у питаннях виробництва, праці, побуту та культу-ри. Право на їх створення належить працюючим на підпри-ємстві, в установі, організації і гарантується Конституцією Ук-раїни. Діють професійні спілки відповідно до статутів, які вони самі приймають, без реєстрації в державних органах.

Обсяг і зміст прав, наданих профспілкам, відображаються в основних напрямках діяльності і функціях цих добровільних громадських організацій. Прийнято виділяти такі основні функції профспілок: захисну — представництво і захист прав трудящих; виробничо-економічну — турбота про економічний і соціальний розвиток; виховну — сприяння зростанню куль-турно-технічного і загальноосвітнього рівня трудящих.

Багатогранність функцій профспілок свідчить про широке коло суспільних відносин, в яких органи профспілок беруть участь як носії певних повноважень. Для їх здійснення держава зобов'язала підприємства надавати профспілковим комітетам безоплатно необхідні приміщення з усім обладнанням, опален-ням, освітленням, охороною для роботи самого комітету і про-ведення зборів працівників; власник або уповноважений ним орган надає профспілковому комітету безоплатно транспорт і засоби зв'язку (ст. 249 КЗпП).

Принцип матеріального забезпечення у разі непрацездатності, настання старості, при хворобі і у зв'язку з материнством. Важли-вим засобом здійснення прав громадян України на соціальне забезпечення є система соціального страхування, яка спрямо-вана на підтримання гідного для людини життя. За рахунок коштів соціального страхування забезпечується виплата допо-моги у разі хвороби, по вагітності і пологах, при народженні дитини, по догляду за нею, а також пенсій за віком, по інвалі-дності, у разі втрати годувальника.

21 грудня 1993 р. Верховна Рада схвалила Концепцію соці-ального забезпечення України, яка повинна послужити базою розвитку законодавства про соціальне страхування і соціальне забезпечення. 14 січня 1998 р. Верховна Рада прийняла Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соці-альне страхування.

Соціальному страхуванню піддягають особи, які працюють за наймом на підприємствах, в установах та організаціях неза-лежно від форм власності, ті, хто навчається у вищих навчаль-них закладах з денною формою навчання, особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу та деякі інші категорій гро-мадян.

Управління обов'язковим державним соціальним страхуван-ням здійснюють страхові фонди, які проводять збір та акуму-люють страхові внески, контролюють використання коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням. Страхові фонди є некомерційними самоврядними організаціями. Вони управляються на паритетній основі державою та представниками суб'єктів соціального страхування.

Соціальний захист населення у розвинутому суспільстві повинен виконувати дві основні функції: лікувальну та мате-ріального забезпечення. Перша пов'язана з поліпшенням здо-ров'я кожного громадянина, забезпеченням активної діяльності системи охорони здоров'я, створенням для населення широко доступної кваліфікованої медичної допомоги. Друга, превен-тивна функція пов'язана з відверненням бідності шляхом на-дання громадянам можливості під час свого активного життя здобути право на соціальне забезпечення в разі хвороби, не-щасного випадку, інвалідності, настання похилого віку тощо.

Система соціального страхування побудована на принципі обов'язковості страхування всіх працюючих за наймом на умо-вах трудового договору чи контракту, а також тих, хто виконує службові обов'язки на інших передбачених законодавством умовах. Законами України від 26 червня 1997 р. «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про збір на обов'язкове соціальне страхування» підприємства, установи, організації повинні перераховувати страхові платежі на со-ціальне страхування і пенсійне забезпечення, що обчислюють-ся на заробітну плату працюючих у розмірах, визначених зако-нодавством.

Парадоксальність ситуації при створенні страхових фондів полягає в тому, що соціальний захист тих, хто його потребує, залежить від збільшення коштів за рахунок посилення і без того надзвичайно важкого податкового пресу. Це призводить до розширення кількості знедолених за рахунок самих плат-ників податків. Знижується життєвий рівень більшості насе-лення України, особливо людей, які перейшли на пенсію, яка є для них основним